Боязнь птахів, багато з яких дуже симпатичні та витончені, може комусь здатися дивною. Але тільки не самому орнітофобу. Для нього цей страх – болісна реальність. Орнітофобія вважається досить рідкісним фобічним розладом, тому буває дуже складно виявити її причини.
Опис
Боязнь птахів називається орнітофобією, і цей розлад входить до групи зоофобій. Але на відміну від багатьох інших страхів різних тварин, комах, плазунів і земноводних, орнітофобія завжди супроводжується вираженим тривожним розладом. Це можна вважати її характерною рисою.
Якщо зі страхом перед тропічними отруйними жабами житель середньої смуги Росії може прожити все життя цілком мирно (таку жабу зустрінеш хіба що на виставці, а туди фоб нізащо не піде), то з птахами все складніше. Птахи широко поширені, вони оточують нас майже скрізь – у містах, селах, у лісі, на морі, а тому рівень тривожності орнітофоба перевищує всі розумні межі, а сама фобія характеризується важким перебігом, при якому психіка хворого швидко зношується.
У Міжнародній класифікації хвороб для орнітофобії не передбачено окремого коду , вона є серед ізольованих фобій під кодом 40.2.
Патологічний страх перед птахами може виявитися у будь-якому віці – і в дитинстві, і у дорослих. Примітно, що орнітофобія досить швидко прогресує.
Страх можуть викликати як усі пернаті без винятку, так і окремі їхні представники, наприклад, може розвинутись панічний страх перед голубами чи чайками, страх тільки курок чи гусей.
При цьому решта птахів не викликатиме негативної реакції. Іноді страх викликають лише мертві птахи чи пташині трелі. У рамках орнітофобії розглядається також страх пір'я птахів, що виявляється гидливістю, огидою, виникненням тривоги та паніки побачивши їх. Боязнь пташиного пір'я вважається не лише одним з найрідкісніших, а й одним із найзагадковіших – психіатрам досі не вдається дійти єдиної думки про те, що саме може викликати такий страх.
У будь-якому випадку орнітофобія може суттєво вплинути на повсякденне життя людини – у тяжких випадках доведений до відчаю орнітофоб взагалі може відмовитися залишати будинок, щоб не зіткнутися на вулиці з голубом чи горобцем. Це означає відмову від відвідувань місця навчання, роботи, походів у магазин за покупками та виїздів на природу. Чи буде повноцінним життя людини, яка завжди перебуває в очікуванні появи небезпеки, очевидно – ні.
Високий рівень тривожності створює передумови для розвитку та інших психічних захворювань, і вже з цієї причини орнітофобу варто звернутися за професійною кваліфікованою допомогою.
Причини виникнення
Як уже говорилося, причини орнітофобії досить складні і неочевидні. Фахівці схильні вважати, що передумови можуть скластися у дитячому віці, наприклад, внаслідок нападу птахів. Не всі пернаті здатні напасти на людину, але чайки, наприклад, не бояться ні дорослих, ні дітей, і на пляжі цілком можуть відібрати у дитини морозиво або інші ласощі.
Часто дітей вражає вид мертвого пернатого, якого він може побачити на дитячому майданчику під час прогулянки парком. Якщо у дитини підвищена нервова збудливість, малюк тривожний, недовірливий, вразливий, схильний до нічних кошмарів, схильний надмірно фантазувати, то побачений труп птиці цілком може виявитися тим самим тривожним провокуючим фактором, який потім запускатиме в головному мозку механізми страху щоразу, коли людина буде стикатися з пернатим.
Через вразливість може розвинутися фобічний розлад і після перегляду фільму жахів, де птахи представлені в зловісному вигляді, і документального фільму про живу природу, в якому птахи представлені агресорами.
За цих чинників страх формується у дітей, а й у дорослих.
Якщо в сім'ї один з батьків страждає на орнітофобію, велика ймовірність, що його модель поведінки перейде до дитини і вона зросте з відчуттям страху щодо пернатих, обґрунтування якій знайти сам не зможе.
І, нарешті, не можна не сказати про досвід, що травмує. На дитину могла накинутися і боляче дзьобнути в ногу курка, півень, папуга. Домашні птахи, яких тримають у клітці і випускають політати, можуть раптово спікувати прямо в обличчя людині. Це теж може викликати раптовий переляк, який може обернутися глибшою і стійкішою фобією.
Страх перед пташиним співом може розвинутись після небезпечної травматичної ситуації, в яку потрапила людина. Якщо в цей момент у його пам'яті зафіксувалося супутнє оточення пташине щебетання, то цілком можливо, що потім щебет викликатиме напади підвищеної тривожності.
Окремі види птахів можуть викликати страхи з різних причин. Наприклад, мати постійно говорить дитині, що голуби – рознощики небезпечних інфекцій, і в основі такої орнітофобії лежить страх заразитися ними насамперед, а птахів – на другу. Містичні твердження, що ворон символізує смерть, може бути первинно пов'язаним з страхом померти (танатофобією) і тільки в другу чергу – з самими воронами.
Симптоми
Даний вид фобії може мати різноманітні прояви, спектр ознак дуже широкий і залежить від того, яка давність, стадія та форма фобічного розладу. Орнітофоб може боятися всіх пернатих без винятку, і це найважча форма порушення психіки.
Побачивши птицю виникає відчуття дискомфорту, тривоги, небезпеки.
По дорозі на роботу або у справах орнітофоб, який зустрів по дорозі звичайного голуба, може різко розвернутися і побігти в інший бік, в обхід “небезпечного” місця. До фобії поступово звикають, поступово люди починають приховувати свої справжні емоції, але раптова поява птиці все розставляє свої місця: орнітофоб лякається, в нього може початися панічна атака .
При цьому частішає серцебиття, з'являється нестача повітря, розширюються зіниці і кидає в піт. У важких випадках людина може зомліти. Після нападу людина почувається ніяково, їй соромно перед оточуючими, вона відчуває відчуття власної неповноцінності.
Побоювання можуть стосуватися не тільки живих і реальних птахів, а й їх зображень на фотографіях, демонстрації по телевізору. Найважчі випадки орнітофобії, описані в психіатричній практиці, мали такі симптоми, як підвищення тривоги при одній згадці про птахів , навіть якщо поряд немає картинок з їх зображенням, ні реального пернатого.
Орнітофоби намагаються уникати зоопарків, зоомагазинів, пташиних ринків, міських площ, на яких завжди багато голубів та люди спеціально підгодовують їх у таких місцях.
Обтяження орнітофобії може настати раптово. Нерідко на тлі початкового фобічного розвивається параноїдальний розлад, коли людині здається, що птахи скрізь, вони переслідують його. Якщо розвивається маячний маніакальний стан, то хворий починає відчувати тверду переконаність у тому, що хтось змовився і спеціально відправляє до нього птахів, що це підступи ворогів або ворожої розвідки, що птахи не тільки можуть убити його, а й регулярно за ним стежать.
Як позбутися страху?
Орнітофобія є порушенням психічного здоров'я. Це означає, що її не лікують психологи, немає народних засобів від страху. Самостійні спроби найчастіше завершуються повним провалом (досвідчені орнітофоби з великим стажем це чудово знають). Справа в тому, що спроби взяти себе в руки та контролювати емоції при фобічному розладі – справа неможлива.
Саме тому слід звернутися до психотерапевта чи психіатра, пройти діагностику та почати проходити ефективну в цьому випадку терапію.
При тяжкій формі тотальної остраху всіх птахів з кількома панічними нападами протягом доби, на час лікування людину можуть помістити в стаціонар, щоб убезпечити від лякаючих обставин та об'єктів. Середні та легкі стадії розладу не потребують стаціонарного лікування.
Головна роль у позбавленні цієї форми страху відводиться психотерапії. Зазвичай застосовують когнітивно-поведінкову терапію, раціональну психотерапію, іноді є необхідність застосовувати гіпнотерапію та метод НЛП. За кілька місяців у більшості випадків лікарю вдається змінити сприйняття образу птахів у свідомості людини більш позитивне. І якщо він не починає любити пернатих (цього і не потрібно), то хоча б починає спокійно сприймати їх, не побоюючись, що виникне чергова паніка.
Медикаменти застосовуються тільки в тому випадку, якщо з фобією є інші проблеми, наприклад, депресія. І тут призначають антидепресанти. При появі параноїдальних проявів лікування проводять транквілізаторами та антипсихотиками. В інших випадках вважається, що пігулки від страху птахів не існує.
Примітно, що після пройденого лікування багато колишніх орнітофобів заводять собі вдома папугу чи канарку як нагадування про те, що страхи можна перемогти.
