Лікування диспластичного коксартрозу кульшового суглоба

Захворювання органів опорно-рухового апарату зустрічаються у пацієнтів різного віку. Диспластичний коксартроз кульшового суглоба поширений переважно у людей середнього віку – від 30 до 55 років. Захворювання характеризується поступовим прогресуванням і зниженням якості життя хворого, у зв’язку з чим, потрібно виявлення патології на ранніх етапах, коли лікування може бути досить ефективним. Основний метод терапії – застосування лікарських засобів, що надають симптоматичний ефект або дозволяють поліпшити стан внутрішньосуглобового хряща.

Важливо!

Необхідно зазначити, що самостійне лікування диспластичного коксартрозу кульшового суглоба неприпустимо. При будь-яких симптомах недуги людині завжди слід звернутися за професійною лікувальною допомогою в медичний заклад.

Основні причини

Хвороба розвивається у хворих в результаті наявності факторів і певних впливів навколишнього середовища.

На замітку!

Відомо, що в розвитку диспластичного коксартрозу певне значення має генетична схильність, так як ряд генів, відповідальних за стан хрящової тканини, у пацієнтів із захворюванням відрізняються від аналогічних генів у здорових людей.

Однак одних спадкових факторів для розвитку патології недостатньо. Маніфестація хвороби починається в результаті впливу на організм людини факторів навколишнього середовища. До них відносять:

  • надмірне навантаження на тазостегнові суглоби, що часто спостерігається у професійних спортсменів, людей з ожирінням та у вагітних жінок;
  • вроджені дефекти суглобів: вивих або дисплазія тазостегнових суглобів;
  • неадекватна терапія артриту, який може прогресувати в коксартроз.

В сукупності, спадкові чинники, а також умови навколишнього середовища здатні запустити процес розвитку диспластичного коксартрозу. Хвороба розвивається за певними стадіями, які характеризуються специфічною клінічною картиною.

Клінічна картина і прогресування хвороби

Провідний симптом диспластичного коксартрозу кульшового суглоба – біль різного ступеня вираженості в ногах, що виникає ближче до вечора. Больові відчуття можуть зберігатися протягом декількох днів. По мірі прогресування хвороби додаються нові симптоми: кульгавість, атрофія м’язів нижніх кінцівок, зниження рухливості суглоба та ін.

Для підбору ефективного лікування лікарю необхідно точно оцінити ступінь розвитку захворювання. Для цього застосовують клінічний огляд, а також рентгенологічні методи дослідження. Згідно класифікації МКХ-10, артрозів кульшового суглоба присвоєно код М-16.

Прийнято виділяти три ступені розвитку диспластичного коксартрозу:

  • Перша ступінь коксартрозу характеризується виникненням після фізичних навантажень слабкого больового синдрому в області тазостегнових суглобів, який проходить після незначного відпочинку. Зміни ходи не спостерігаються. При проведенні рентгенографічного дослідження досвідчений рентгенолог може помітити поява остеофітів на суглобових поверхнях, а також зменшення суглобової щілини між кульшової западиною і головкою стегнової кістки.
  • Друга стадія хвороби супроводжується посиленням болю і появою зменшення амплітуди рухів в ураженому кульшовому суглобі. Хворий не може адекватно розгинати, відводити і згинати стегно, що призводить до зміни ходи. Можлива іррадіація больового синдрому вздовж ноги, що може призвести до неправильної постановки діагнозу «Остеохондроз». В результаті постійного запального процесу больові відчуття носять постійний характер, а в м’язах нижньої кінцівок починаються дистрофічні процеси. При проведенні рентгенографії виявляються остеофіти, деформація контурів стегнової кістки та виражене зменшення суглобової щілини.
  • Диспластичний коксартроз кульшового суглоба 3 ступеня характеризується постійним больовим синдромом, що зберігається в нічний час. Рухи ногою сильно обмежені. Спостерігається перекіс таза, «качина» хода і виражена атрофія м’язів. Рентгенологічно знаходять деформації суглобових поверхонь, множинні остеофіти, звуження або повна відсутність суглобової щілини. На даному етапі пацієнт отримує інвалідність.

Своєчасне відвідування лікаря і раннє виявлення недуги дозволяє зупинити прогресування диспластичних процесів в суглобі, забезпечивши одужання пацієнта.

Діагностичні заходи

Визначити точний діагноз можливо при проведенні ряду обстежень. Доктора слідують певним алгоритмом у процесі діагностики:

  1. Ретельний збір всіх скарг хворого, в тому числі, з інформацією про давність їх виникнення, особливості появи та вживаються методи лікування. Необхідно уточнити сферу роботи хворого і досвід спортивних занять.
  2. При клінічному огляді, лікар може виявити обмеження амплітуди рухів.
  3. Основний метод постановки діагнозу – проведення рентгенографічного дослідження у двох проекціях. Дана процедура дозволяє досліджувати суглоб і виявити в ньому специфічні зміни, які не залежать від причини диспластичного коксартрозу.
  4. Додатково можуть застосовуватися функціональні методи дослідження: електроміографія, УЗД судин з допплерометрией та ін.

Розшифровку отриманих даних повинен проводити тільки лікар. В іншому випадку, це може стати причиною неадекватного підбору лікування та прогресування захворювання.

Ефективне лікування

Основний метод лікування диспластичного коксартрозу – симптоматичне. Пацієнту призначають лікарські препарати, спрямовані на зупинку прогресування хвороби, а також усунення неприємних симптомів.

Завдання терапії визначаються стадією розвитку захворювання, проте, усі хворі повинні отримувати знеболюючі ліки, хондропротектори. Велике значення в лікуванні має лікувальна фізкультура, масаж і фізіотерапевтичні методи.

  • Нестероїдні протизапальні препарати (Німесулід, Кеторол тощо) забезпечують не тільки знеболюючий ефект, але також знижують вираженість запалення на суглобових поверхнях, зупиняючи прогресування недуги.
  • Хондропротектори (Глюкозамін, Терафлекс) дозволяють поліпшити стан хрящової тканини.

На замітку!

У зв’язку з останніми науковими даними, які свідчать про те, що в процесі розвитку коксартрозу велике значення має порушення кровообігу хряща, активно використовуються судинні препарати і методи фізіотерапії (електрофорез, кріотерапію). Зазначені медикаменти повинні застосовуватися у вигляді курсів з дотриманням всіх протипоказань до призначення.

На додаток хворим призначають лікувальну фізкультуру, медичний масаж, які проводяться в спеціальних реабілітаційних центрах або при лікувальних установах.

Лікування диспластичного коксартрозу кульшового суглоба 3 ступеня може зажадати використання внутрішньосуглобового введення медикаментів (Кеналог, Артропон), а також проведення оперативних втручань, аж до ендопротезування суглоба.

Диспластичний коксартроз – повільно прогресуюче захворювання, що призводить до інвалідизації людини і істотного зниження якості його життя. При виявленні перших симптомів патології людині слід негайно звернутися в лікувальний заклад. Тільки лікар зможе провести необхідні діагностичні заходи і підібрати ефективну терапію, засновану на використанні немедикаментозних методів лікування і лікарських препаратів.

Поділитися з друзями:
Жіночий Світ