Параноїд – це розлад особистості, що характеризується гострим недовірою до оточуючих. Люди з параноїдальним синдромом підозрілі, ревниві, у всьому бачать каверзу. Така людина проектує особисті конфлікти на інших, прості вчинки людей здаються йому спрямованими у бік, причому з негативною метою. Іноді таке сприйняття дії оточуючих призводить до прояву агресії з боку параноїка.
Що це за психотип?
До параноїдальних розладів та психозів веде зародження параноїдального типу особистості. Люди з цим психотипом переносять особисті негативні сторони у зовнішній світ і починають боротися з ними, представляючи їх як зовнішні загрози. Іноді ця поведінка виражена в межах норми, тобто людина відрізняється надмірною підозрілістю, вона вважає за краще починати напад першим, поки оточуючі самі не напали. Але часто цей стан перетворюється на класичну параною, яка перероджується на психіатричний діагноз.
Серед політиків багато людей з параноїдальним психотипом, адже це якраз та сфера, де можна боротися з тим, що у поданні цієї людини є злом. Як правило, саме параноїдальні особистості часто опиняються у ситуаціях переслідування. Їхня недовіра та підозрілість ніби притягують неприємності.
Розлад особистості, що виникає як наслідок розвитку симптомів параноїда, що посилюються , стає дефективною рисою характеру, яка заважає людині нормально жити і спілкуватися з оточуючими. Він занадто егоїстичний, недовірливий, для нього характерні злопам'ятність, всі дії інших людей здаються йому ворожими по відношенню до нього. У зв'язку з цим параноїки часто виявляються ініціаторами конфліктів, вони надто хвилюються з приводу будь-якої нормальної події у своєму житті.
Почуття гумору параноїку не властиве, людей він оцінює лише стосовно себе та своїх ідей. Він дратівливий, примхливий, агресивний, дуже болісно сприймає критику. На його думку, у будь-якій неприємній ситуації винен хтось інший, але не він сам.
Характеристика та симптоми параноїдальної особистості
Головним симптомом параноїдального психотипу є безпідставна підозрілість. Параноїк постійно звинувачує коханого у зрадах, сумнівається у надійності та вірності своїх друзів, підозрює у зраді партнерів по бізнесу. Будь-яке легке чи навіть жартівливе зауваження сприймається параноїком як загроза та приниження. Афективні реакції, неадекватність, які часто супроводжують цей тип психозу, здаються нормальній людині маревними.
Іноді пацієнт бачить галюцинації, його асоціації стають пухкими, певні думки блокуються, він у всьому бачить негативне та упереджене ставлення до себе. Серед рис характеру параноїка особливо виражаються злопам'ятність, невдоволення всім, що відбувається довкола. Навіть дрібні негаразди дуже болісно сприймаються цією людиною. Всі ці симптоми завдають родичам параноїка багато проблем, це виражається як у особистих відносинах, так і у веденні загального побуту і тому при появі зазначених ознак рекомендується звернутися за допомогою до психіатра чи психотерапевта.
Параноїдальний тип характеру відноситься до соціопатичної акцентуації. Відмінною особливістю параною є також підвищена конфліктність внаслідок упертого прагнення впровадження нововведень. Усіх, хто поділяє його поглядів, ця людина бачить як непорядних і недоброзичливих. Властива йому і ригідність поведінки. Якщо запропоновані параноїком проекти викликали лише байдужість чи відмову їх прийняти, він стає ще наполегливішим у досягненні своєї мети. При описі параноїдального типу особистості фахівці часто називають зосередженість на поставленому завданні, низьку здатність до розуміння інших. Коли зазначені ознаки починають стабільно виявлятися в часі, набувають тотального характеру і стають причиною серйозних труднощів у соціальній адаптації, то вже йдеться про параноїльну психопатію.
Класифікація психозу
Найчастіше класифікація параноїдального психозу заснована на варіантах маячних ідей.
- Маячня величі. Людина бачить у себе надздібності, порівнює себе зі знаменитостями, персонажами міфів, книжковими героями. Він приписує собі легендарні відкриття. Якщо марення величі розвинулося на релігійному рівні, то пацієнт створює власний культ.
- Еротоманічне марення. Схожий на вказаний вище варіант, але в даному випадку хворий бачить себе любовним натхненням для знаменитості. Зазвичай, це платонічні почуття без інтимної складової. Об'єкт любовної прихильності може бути мало знайомий пацієнтові.
- Соматичний марення. У цій ситуації людина впевнена в тому, що її спіткала смертельна хвороба або бачить у собі фізичне каліцтво.
- Маячня переслідування. Найпоширеніший варіант. За пацієнтом та його близькими нібито завжди хтось стежить з метою заподіяти шкоду здоров'ю.
- Маячня ревнощів. У цьому випадку хворий упевнений, що його друга половинка змінює. Причому необов'язково він бачить каверзу в поведінці партнера в даний час, маячня може поширюватися в минуле. Найчастіше цьому типу абсурду схильний параноїк, який отримав розлад внаслідок алкоголізму.
- Неуточнений варіант марення. Ця ситуація може поєднувати відразу кілька типів.
Іноді марення складно віднести до будь-якої групи. Наприклад, пацієнт вважає себе перевертнем або уявляє, що всіх людей замінили на їх двійників.
Причини розвитку синдрому
Складно виявити якийсь один фактор, що вплинув на становлення параноїдального розладу особистості, зазвичай до цього мають кілька причин. У тому числі прийнято виділяти такі теорії.
- Генетичні фактори. Розлад може бути обумовлений спадковими факторами, але етапи прийняття параноїдальних особливостей від родича поки що докладно не вивчені.
- Умови життя та виховання. Параноїдальний синдром частіше проявляється у людей, які виховувалися в неблагополучних сім'ях або зазнавали серйозних виховних заходів.
- Розчарування в оточуючих. Якщо людина стала жертвою обману та глузувань або йому було заподіяно навмисну шкоду здоров'ю, її недовіра та підозрілість значно посилюються, що згодом призводить до психічного розладу.
- Фізичні недуги. Атеросклероз, поразка та сифіліс мозку – все це може значно вплинути на становлення параноїдального психозу. Захворювання органів шлунково-кишкового тракту, нейроендокринні хвороби або навіть соматичні проблеми можуть стати причиною прояву синдрому.
Методи терапії
Щоб придушити симптоми параноїдальності та позбавитися хвороби, слід виявити причину події і постаратися розібратися в ній. Ситуацію можна повністю виправити, якщо вчасно вдатися до лікування. Найбільш поширеними методами терапії є:
- застосування медикаментів;
- поведінкове лікування;
- когнітивна психотерапія;
- використання теорії об'єктних відносин.
Якщо вибрано медикаментозний спосіб терапії, то найчастіше застосовуються антидепресанти, вітаміни, нейролептики, снодійні, седативні засоби. Проте все це має виписати лікар, самолікування може посилити ситуацію.
Можна пройти психотерапевтичний курс. Його вибір також має ґрунтуватися на рекомендаціях фахівця. Механізм впливу залежить від тяжкості розладу та вираженості ознак, під час занять лікар може коригувати схему лікування.
Зазвичай після такого курсу симптоми психозу проходять, поведінка стає менш агресивною, пацієнт починає рідше виявляти невдоволення. Цей метод спрямований на самостійне усвідомлення хворим на його проблеми, лікар вчить пацієнта уникати конфліктних ситуацій.
Прогрес у терапії визначається ступенем усвідомлення параноїком того факту, що він не є центром всесвіту, є інші люди, які мають думку, відмінну від його поглядів і з цим треба зважати. Виходить так, що пацієнт незадоволений у людях тими якостями, які часто є його власними якостями та бажаннями.
Якщо терапію не розпочати вчасно, параноїдальні ідеї з віком стануть ще більш вираженими. Також не варто переривати лікування, якщо воно здається не ефективним: часто процес терапії проходить протягом довгих місяців і навіть років, проте звернення до висококваліфікованого фахівця дає стійкий результат як зменшення симптомів розладу.
Як спілкуватися з такою людиною?
Якщо є потреба спілкуватися з людиною, якій притаманний параноїдальний тип особистості, скористайтеся наступними порадами.
- Рекомендується уникати суперечки з параноїком. Його неможливо зрушити з мертвої точки. Нехай він почувається переможцем.
- Будьте з ним ввічливі, дотримуйтесь загальноприйнятих правил поведінки.
- Не критикуйте параноїка. Особливо це стосується його поглядів на себе.
- Не говоріть про параноїку погано за спиною, він здатний дізнатися про це і розлютитися.
Це загальні правила спілкування у будь-якій ситуації, але саме залежить від причин. Якщо параноїком є начальник, то виходу два: піти з роботи або служити йому вірно та віддано. Якщо конфлікт виник із параноїком-співробітником, то насамперед рекомендується проконсультуватися з юристом. Коли параноїком стає родич, необхідно звернутися до психіатра.
Існує ще кілька варіантів поведінки у компанії людини з параноїдальним розладом особистості. Як зазначалося, його неможливо переконати у своїй позиції, але можна спробувати розпочати суперечку із застосуванням хитрих прийомів. Наприклад, можна стати на його бік і доводити ефективність його поглядів. Параноїк, для якого програш у суперечці рівносильний смерті, почне знову наводити аргументи, але вже проти своєї точки зору, несвідомо погоджуючись із первісною думкою опонента.
Якщо клієнтом фірми, що продає, є параноїк, і купувати товар він відмовляється, так як ціна занадто висока, то можна запропонувати йому гірший варіант, щоб він переконався, що початковий екземпляр був кращим. При цьому параноїк має бути переконаний, що він сам дійшов такого висновку: не нав'язуйте йому товар, не переконуйте ні в чому, не наполягайте на покупці.
Просто сухо повідомте про те, що в разі потреби готові надати інформацію, що цікавить.
Про те, що робити, якщо начальник параноїк, дивіться в наступному відео.
