Іноді люди відчувають дивне відчуття, що вони зовсім не вони. Саме так можна коротко охарактеризувати стан людини з обсесіями. Періодично він перестає бути собою і відчуває невластиві йому думки, почуття, його долають дивні, а часом і ідеї, що лякають.
Опис синдрому
Обсесія є синдром, у якому в людини іноді виникають нав'язливі думки та ідеї. Відкинути їх і жити далі спокійно страждає на такий синдром не може, він концентрує свою увагу на них, і це викликає неприємні емоції, стан стресу.
Людина не може ні позбутися їх, ні взяти їх під контроль. Не завжди, але часто людина переходить від поганих думок до справи, відбувається матеріалізація. Такі дії, що стали наслідком обсесії, називають компульсіями, а сам синдром, якщо він супроводжується і думками, і ділом, називається обсесивно-компульсивним (або синдромом нав'язливих думок та дій).
Вперше ознаки такого синдрому були описані в 1614 Феліксом Платером. Докладно описав те, що відбувається з людиною в 1877 доктор Вестфаль. Саме він дійшов висновку, що навіть якщо решта складових інтелекту людини не порушена, можливість прогнати негативні думки відсутня.
Він припустив, що в усьому виною помилки мислення, і цієї точки зору дотримуються і сучасні лікарі. Перші успішні кроки в лікуванні обсесії були зроблені російським ученим та лікарем Володимиром Бехтерєвим у 1892 році.
Щоб зрозуміти, наскільки поширене таке явище, соціологи зі США запропонували включити фантазію: якщо зібрати всіх американців разом із обсесіями, вийде ціле місто, чисельність населення якого зробить його четвертим у США після таких мегаполісів, як Нью-Йорк, Лос-Анджелес і Чикаго.
У 2007 році медики ВООЗ підрахували: у людей з обсесивно-компульсивним розладом у 78% випадків мають місце негативні, а часом і відверто агресивні обсесії, що регулярно повторюються. Приблизно кожен п'ятий з такою проблемою страждає від інтимних обсесивних потягів непристойного характеру. У людей, які страждають на неврози, серед інших симптомів обсесії займають близько третини випадків.
Обсесії можуть зачіпати будь-які сфери життя. Найпоширеніші приклади – це нав'язливі думки, що повторюються, про власні допущені помилки, невірні дії, патологічний страх чогось, що з'являється періодами. У психології цей стан називається хворобою сумнівів, і в цій назві досить точно відбито суть.
Щоб упоратися зі страхами та патологічними потягами, людині доводиться часом виробляти цикл дій (компульсій). Наприклад, при ірраціональному страху заразитися інфекціями людина починає постійно мити руки (до сотні разів на день).
Фобічні думки про присутність бактерій та вірусів навколо – це обсесії, а миття рук – компульсії. Компульсії завжди носять чіткий характер, що повторюється, це свого роду обов'язковий для людини ритуал. Якщо його порушити може виникнути напад паніки, істерика, агресія.
Класифікація
Багато покоління вчених і лікарів намагалися створити більш-менш виразну класифікацію обсесій, але їх варіативність така широка, що зробити єдину класифікацію виявилося дуже складно. І ось що вийшло:
- обсесії віднесено до психіатричним синдромам, оскільки вони базуються на рефлекторній дузі;
- обсесії вважаються розладом мислення (або асоціативним розладом).
Що ж до видів нав'язливих думок чи поєднань думок і дій, то тут думки фахівців розділилися.
Німецький психіатр Карл Ясперс у середині минулого століття запропонував ділити обсесії на:
- абстрактні – не пов'язані з розвитком стану афекту;
- безплідне мудрування – порожня виражена словесна критика з приводу та без;
- маніакальний арифметичний рахунок – людина все намагається підрахувати;
- нав'язливі спогади з минулого, що постійно повертаються;
- поділ при говорінні слів на окремі склади;
- образні (що супроводжуються страхами, тривогою);
- нав'язливі сумніви;
- нав'язливі потяги;
- уявлення, які періодично повністю опановують людину.
Дослідник Лі Бер вирішив усе спростити і запропонував поділити все різноманіття обсесій на три великі групи:
- нав'язливі обсесії агресивного характеру (вдарити, побити, образити тощо);
- нав'язливі думки сексуального характеру;
- нав'язливі думки релігійного змісту.
Радянський психіатр та сексолог Абрам Свядощ запропонував розділити обсесії за характером їхньої появи:
- елементарні – з'являються після дуже сильного зовнішнього подразника і сам пацієнт чудово розуміє, звідки вони взялися (наприклад, страх їздити в автомобілі після пережитої аварії);
- криптогенні – походження їх не очевидне ні хворому, ні лікарю, але вони є, і їх пацієнт пам'ятає, просто не пов'язує подію, що відбулася, з подальшим розвитком нав'язливих думок.
Психіатр та патофізіолог Анатолій Іванов-Смоленський запропонував такий поділ:
- обсесії збудження (у сфері інтелектуальної це зазвичай ідеї, уявлення, деякі спогади, фантазії, асоціації, а сфері емоцій – фобії, страх);
- обсесії затримки, гальмування – стану, у яких хворий неспроможна здійснювати за власним бажанням певні руху на травмуючих ситуаціях.
Причини виникнення
З причинами виникнення обсесій все ще складніше, ніж із класифікацією. Справа в тому, що дуже часто нав'язливі думки або їх поєднання з компульсіями є симптомами різних психічних захворювань, які мають різні причини, а часом і не мають явних причин.
Тому прямий взаємозв'язок певних факторів з подальшим розвитком обсесивно-компульсивного синдрому немає.
Але існує кілька гіпотез, згідно з якими лікарі склали ймовірний перелік факторів, які можуть (теоретично) впливати на ймовірність обсесій:
- біологічні фактори – захворювання головного мозку, травми, порушення вегетативної нервової системи, ендокринні порушення, пов'язані з виробленням та кількістю серотоніну та дофаміну, норадреналіну та ГАМК, генетичні фактори, інфекції;
- психологічні фактори – Особливості особистості, темпераменту, відхилення в характері, деформація особистості професійна, статева;
- соціальні чинники – надмірно суворе (часто релігійне) виховання, неадекватні реакції на ситуації у суспільстві тощо.
Розглянемо кожну групу чинників докладніше.
Психологічні
Відомий вчений Зигмунд Фрейд сексуальні обсесії вважав «роботою» нашого несвідомого, адже саме там осідають усі інтимні переживання. Будь-які переживання і травми, пов'язані з сексом, залишаються в несвідомому, і якщо вони не витіснені, то виявлятися іноді їхня присутність може навіть обсесивним синдромом. Вони невидимо впливають на психіку, поведінку людини.
Обсесія – це не що інше, як спроба старих переживань чи травми повернутися до тями. Найчастіше, на думку Фрейда, передумови для обсесивного розладу закладаються у дитинстві – це комплекси, страхи.
Послідовник та учень Фрейда психолог Альфред Адлер стверджував, що роль статевого потягу у формуванні обсесій дещо перебільшена . Він був упевнений, що в основі лежить внутрішній конфлікт між бажанням набути певної могутності та почуттям власної ущербності, неповноцінності. Таким чином, людина починає мучитися від нав'язливих думок тоді, коли реальність перебуває у протиріччі з її особистістю.
Особливу увагу фахівці приділяють теорії Івана Павлова та його товаришів. Академік Павлов шукав причини у певних типах організації вищої нервової діяльності. Він називав нав'язливі думки та компульсії родичами марення, при всіх цих станах у головному мозку відбувається надмірна активізація певних зон, тоді як інші демонструють інертність та парадоксальне гальмування.
Біологічні
Найчастіше спеціалісти спираються на нейромедіаторну теорію походження обсесій. Зокрема, низький рівень серотоніну в організмі може призвести до порушення взаємодії відділів мозку, що проявляється як обсесії. При цьому зворотне захоплення серотоніну надлишковий, і наступний нейрон у ланцюзі не отримує необхідного імпульсу.
Ця гіпотеза знайшла підтвердження після того, як почали застосовувати антидепресанти – на тлі їх прийому стан при обсесивному синдромі помітно покращується.
Також помічено зв'язок між рівнями дофаміну – у пацієнтів із обсесивним синдромом він підвищений. Кількість серотоніну та дофаміну підвищується в організмі при заняттях сексом, під час прийому алкоголю, смачної їжі. І викликати підйом дофаміну може не тільки все перераховане, а й одні спогади про приємне. Тому людина знову і знову повертається подумки в те, що приносило йому задоволення.
Теорія підтвердилася після успішного застосування препаратів, що блокують вироблення дофаміну (ліки антипсихотичної дії).
Також у розвитку обсесій підозрюють ген hSERT. Крім того, цей синдром часто з'являється при шизофренії, неврозах, фобії будь-якого типу. Крім усього перерахованого, вчені виявили і взаємозв'язок між бактеріями та психічними розладами. Зокрема, до обсесії можуть призвести або посилити перебіг розладу стрептококи.
Імунітет людини кидає сили на боротьбу з ними, наприклад, під час ангіни, але атака імунних тіл така сильна, що страждають інші тканини, тобто починається аутоімунний процес. Якщо постраждає тканина базальних гангліїв, то з великою ймовірністю може початися обсесивно-компульсивний розлад.
Виснаження нервової системи – теж передумова розвитку нав'язливих станів . Таке можливе після пологів, годування груддю, після перенесеного гострого інфекційного захворювання. Генетична теорія також має досить переконливі дані: до 60% дітей у дорослих із обсесіями успадкували розлад. Вважається, що ген hSERT у 17 парі хромосом відповідає за перенесення серотоніну.
Симптоматика
Оскільки в назві синдрому захований практично весь його зміст, слід розуміти, що головна ознака психічного порушення – наявність нав'язливих ідей або думок. Наприклад, у дитини чи дорослого з'являється нав'язлива ідея, що вона брудна. Щоб хоч на якийсь час позбутися її, людина починає постійно митися, виглядати в дзеркало, принюхуватися до запахів власного тіла.
І спочатку це допомагає, але з кожним наступним нападом обсесії звичних дій вже не вистачає, миття стає дедалі частішим, а полегшення воно приносить ненадовго, думки про багнюку по-зрадницькому повертаються.
Симптоми залежать від того, які обсесії та в якому поєднанні представлені.
Справа в тому, що в однієї людини може бути одразу кілька видів нав'язливих думок. Виявляються порушення по-різному: в одних спонтанно і раптово, інші за деякий час до початку обсесії відчувають певні індивідуальні «провісники».
Поява нав'язливої думки, ідеї відбувається проти волі людини. Але свідомість загалом не страждає і розум у повному порядку, пацієнт критично оцінює себе і розуміє ганебність чи неприйнятність своєї ідеї, свого бажання. Однак позбутися думок не виходить. Потрібно зазначити, що борються з думками, що захворіли по-різному: активно чи пасивно.
Активне протистояння – це спроби робити все навпаки нав'язливої думки . Наприклад, людині спадає на думку ідея втопитися. Щоб задавити її, деякі активні борці ходять на набережну і довго стоять біля кромки води.
Пасивні борці з обсесіями вибирають інший шлях – вони намагаються перемикати увагу на інші речі, уникають думок, і в аналогічній ситуації людина не тільки не піде до річки, а й уникатиме води, ванни, басейну.
Інтелект залишається збереженим, людина здатна до аналізу, пізнавальним процесам. Але додаткові страждання завдає думки, що нав'язливі ідеї неприродні, а часом навіть злочинні.
Абстрактні обсесії виявляються багатогранно.
- Безплідне мудрування – стан у якому людина може довго розмірковувати про що завгодно, але найчастіше – про релігію, метафізику, філософію, моральність. Він розуміє безглуздість цих міркувань, радий би зупинитися, але не виходить.
- Нав'язливі спогади, що повторюються – примітно, що найчастіше в пам'яті спливають не важливі події (весілля, народження дитини), а дрібниці побутового характеру. Нерідко це супроводжується тим, що людина починає повторювати одні й самі слова.
Образні обсесії часто виявляються сумнівами – людина страждає від думки, чи вимкнув він праску, газ чи світло, чи правильно вирішив завдання. Якщо в нього буде можливість перевірити, то багаторазова перевірка того самого може стати компульсією – дією-ритуалом, необхідним для заспокоєння хоча б ненадовго. Якщо немає можливості перевірити, то людина постійно перебирає в голові, що і як вона робила, згадує весь ланцюжок своїх дій у пошуках можливої помилки.
Нав'язливі тривоги, побоювання протікають ще важче. Людина не може робити звичні справи, зосереджуватися на поточних завданнях, вона постійно прокручує в голові сценарії можливих негативних подій, які можуть статися з нею.
Нав'язливі потяги – найнебезпечніша обсесія.
При ній людині болісно хочеться зробити щось небезпечне чи непристойне, наприклад, убити дитину чи зґвалтувати сусідку по сходовій клітці. Майже ніколи такі обсесії не призводять до реальних злочинів: як і безплідні міркування вони залишаються лише в голові хворого.
Охоплюючі уявлення характерні спотворенням реальності у думках хворого. Наприклад, після смерті близького та похорону хворий може повірити, що того поховали живим, не впевнились у його фізичній смерті. Вони можуть швидко уявляти собі, як було родичу, коли той прокинувся під землею, вони страждають від цих думок.
Компульсії можуть бути непереборним бажанням ходити на могилу і прислухатися до звуків з-під землі. У важких випадках діяльні хворі починають писати скарги, прохання з проханням дозволити ексгумацію.
Порушення у сфері емоцій виявляються підвищеною недовірливістю, високою тривожністю. Людина пригнічена, почувається неповноцінною, невпевненою. Підвищується дратівливість, людина може впасти у депресію.
Сприйняття світу також видозмінюється. Багато хто починає уникати дзеркал – дивитися на себе їм стає неприємно, вони бояться свого «шаленого погляду». У спілкуванні з оточуючими нерідко з'являється така ознака, як відмова дивитися у вічі співрозмовнику. При важких обсесіях не виключені галюцинації, які отримали назву псевдогалюцинацій Кандинського – розлад смаку, нюху, при якому спотворюються звуки та тактильне сприйняття.
На фізичному рівні обсесії найчастіше мають такі ознаки:
- шкірні покриви бліднуть;
- з'являються посилене серцебиття, холодний піт;
- паморочиться в голові, можливі непритомні стани.
Чи потрібно говорити про те, що поступово характер людини, яка довго страждає від обсесивного синдрому, змінюється. У ньому з'являються риси, раніше зовсім невластиві даної людини.
Якщо з нав'язливими думками людина живе понад 2 роки, зміни можуть бути дуже відчутними для оточуючих. Підвищуються недовірливість, тривожність, знижується віра в себе, стає складно приймати навіть прості рішення, підвищується сором'язливість, з'являються труднощі в комунікації з оточуючими.
Методи боротьби зі страхами
Самостійно ефективно боротися з обсесіями та лікувати їх неможливо. Потрібно звернутися до психіатра чи психотерапевта та пройти діагностику. При підозрі обсесії використовують спеціальну систему тестів (шкалу Йеля-Брауна).
Тільки лікар може відрізнити обсесивно-компульсивний синдром від маячного стану, шизофренії, неврозу, посттравматичного синдрому, біполярного розладу, післяпологової депресії, психозу та маній. Дуже важливо встановити супутні порушення, адже від цього залежатиме вибір методу лікування.
Найбільш ефективним методом, що дозволяє позбутися нав'язливих думок та образів, є психотерапія . Найчастіше застосовують когнітивно-поведінкову, експозиційну психотерапію, а також метод, який отримав назву «метод зупинки думки».
Завдання лікаря – замінити старі установки на нові, позитивні, створити сприятливий ґрунт для того, щоб людина захопилася чимось новим, цікавим, змогла відволіктися від старих думок. Хороший результат дає працетерапія . За ситуації лікар може використовувати можливості гіпнозу, НЛП, навчити пацієнта аутотренінгу та медитації.
Іноді допоможе психотерапевту приходять і медикаменти – транквілізатори, антидепресанти, нейролептики . Але окремо такі ліки (таблетки та уколи) не вплинуть. Без психотерапії вони лише маскуватимуть симптоми, не впливаючи на механізм розвитку нав'язливих ідей. Як експериментальні методи лікування застосовують вітамінотерапію, мінеральні препарати, а також прийом нікотину в певних дозуваннях (на чому заснована в даному випадку благотворна дія нікотину, втім, невідомо).
Прогнози при своєчасному зверненні позитивні – здебільшого, якщо пацієнт співпрацює з лікарем, намагається виконувати всі рекомендації, обсесії оборотні.
Наступне відео розповість про методи лікування обсесії.
