Ставлення до дітей та особливості їхнього виховання залежать не тільки від віку. Вкрай важливо враховувати специфіку темпераменту дитини. Виховувати дітей «холериків» за темпераментом потрібно за особливими схемами.
Характеристика
Часто зустрічається думка, що будь-які діти легко збуджуються, бурхливо виявляють емоції, безперервно та активно. Але навіть на загальному тлі дитина холерик сильно виділяється. У нього емоції б'ють через край. Щоб упоратися з таким «живим випробуванням», треба вивчити особливості подібного темпераменту.
Настрій у таких дітей змінюється непередбачувано в один бік, то в інший. При цьому всі справи відбуваються циклічно. Холерики віддають перевагу іграм, у яких багато учасників. Спілкування їм зазвичай не становить проблеми і навіть бажано. Але висока контактність вже у дитячому садку затьмарюється, знецінюється підвищеною схильністю до образ та конфліктів. Спостерігачі за дітьми відразу відзначають, що вони:
- люблять витівки;
- постійно метушаться;
- невгамовні у своїх заняттях.
Дитина холерик не тільки добре видно, а й чудово «чутна». У нього, незалежно від статі, проявляються:
- гучність голосу;
- швидкість мови;
- активна жестикуляція.
Подібний темперамент призводить до швидкої витрати психічної енергії. Адже нервова система дітей працює нестабільно. Занурюючись у всяку справу, у будь-який вчинок діти витрачають майже всі свої сили. Але нестійкість дається взнаки все одно: вона виявляється у відсутності посидючості. Виховання холериків — справа складна, яка потребує уваги та акуратності.
Цей темперамент (і у підлітків, і частково навіть у дошкільному віці від 2 років) виявляється у лідерських нахилах. Холерики майже завжди, в якій компанії не виявлялися, виступають заводилами. Саме під їх впливом інші починають та залишають ігри. Ставлення до ігор непросто серйозне: спроби перервати такі розваги зустрічаються з роздратуванням. З усіх ігор безумовним пріоритетом користуються ті, де потрібно ризикувати та виявляти фізичну активність.
Опинившись у навчальному закладі, у колективі діти холерики виявляються змушені гальмувати свої бажання та спонукання. Але за межами школи або дитячого садка (на подвір'ї, на вулиці, а особливо вдома) самоконтроль слабшає. Тому виховний процес додатково ускладнюється, потребує міцних нервів та холоднокровності. Щоб точно переконатися, що дитина саме холерик, корисно розглянути всі чотири темпераменти на прикладі конкретної ситуації.
Наприклад, настав час йти з дитячого майданчика. Сангвініки намагатимуться відтягувати догляд до останнього, гарячково займуться «додатковим будівництвом», копанням ям, скотиться з гірки. Меланхоліки будуть засмучені та висловлять це емоційно. Проте все ж таки виконають прохання. Флегматики найменше завдадуть проблем батькам та вихователям — вони одразу залишать усі ігри, хоч би як захоплені були, і підуть куди їм скажуть.
Холерики з емоційної напруги перевершать усіх. Вони не просто боротимуться, упиратимуться, кричатимуть і плакатимуть, деякі здатні заважати іншим дітям, ламаючи «побудоване» ними, лізти в бійку. Тут треба зробити відступ. Може здатися, що малюки з холеричним темпераментом – це просто любителі агресії, абсолютно некеровані особи. Насправді у них є ще й сильні сторони:
- менша схильність до самотності та самокопання;
- порівняно рідкісний поганий настрій;
- вміння налагоджувати контакти та відстоювати своє «Я», свою думку у спілкуванні з іншими людьми;
- легке пристосування до незвичайної собі обстановці (як дітям, а й дорослим).
Погані риси, які треба долати вихователям у разі розвитку особистості холериків, такі:
- підвищена конфліктність;
- схильність брати участь у конфліктах, заводити ворогів;
- неготовність часом завершувати розпочаті відносини;
- різка зміна ставлення до окремих людей, предметів та речей.
У підлітків з холеричним темпераментом є свої особливості, трохи не такі, як у інших вікових груп. Знати їх потрібно хоча б тому, що до цієї групи входить понад 50% юнаків та дівчат. Такі неповнолітні не просто активні, вони ще фізично сильні та треновані. Іншими відмінними рисами є:
- підприємливість;
- схильність до суспільно значимої діяльності;
- прагнення долати навіть серйозні труднощі;
- готовність та вміння брати на себе вирішення труднощів інших людей;
- не надто висока результативність у навчанні;
- пріоритет у школі та спрямованість те що, що подобається чи викладається особисто симпатичними педагогами;
- вміння швидко реагувати на нестандартні ситуації;
- здатність легко запам'ятовувати інформацію;
- орієнтація на нові та незвичайні речі.
Хлопчика
При всій універсальності темпераментів існує все ж таки значима специфіка в залежності від статі. Якщо син у сім'ї ставиться саме до цієї групи, він неминуче буде вкрай непосидючий. Подолати цю проблему потрібно, вводячи чіткі та послідовні правила. Наприклад, у вихідні дні вся сім'я починає свій день не раніше за певну годину. Або після закінчення роботи давати дорослим 1 годину спокою.
Кожне правило має дотримуватися дуже строго та неухильно. Тут багато залежить від дорослих, від їхньої послідовності. Якщо вони вирішили, скажімо, треба дотримуватися певного графіка, віддавати пріоритет окремим заняттям — відступати від цього треба тільки за дуже вагомих обставин. Бажано дітям одразу пояснювати, чому так вирішили. Вони повинні твердо знати, що капризи, істерики, скандали та витівки не дозволять досягти своєї мети.
Буває так, що якусь погану властивість холерика скоригувати, виправити не виходить. Багато дітей дуже довго не можуть вдень заснути поодинці. Батьків вкрай дратує, що вони витрачають багато часу на це. Ще одним негативним моментом часто стає зайва дитяча балакучість. У таких випадках треба спочатку змінити ставлення до проблеми, відшукати в ній плюси для себе — а потім уже спробувати ввести ситуацію у певні рамки. Витрачений час можна використовувати на:
- роздуми про минуле;
- планування подальших вчинків;
- прослуховування аудіокниги через навушники;
- інші подібні справи.
А ось до прагнення домінувати, незважаючи ні на що, не можна ставитися так само благодушно. Дуже важливо зламати цю тенденцію, інакше світ поповниться ще одним сімейним тираном. Натомість потрібно орієнтувати, особливо у підлітковому віці, на турботу про інших членів сім'ї. Ця властивість і так характерна дорослим холерикам, але важливо допомогти її формуванню. Потрібно добиватися того, щоб негативні емоції, отримані в навчальному закладі, на роботі та в громадських місцях надалі не вихлюпувалися б удома.
Щодо швидкості реакції, вміння дуже швидко приймати рішення варто заохочувати. Спостерігаючи, проте, щоб прийняті рішення були легковагні і емоційні. Якщо батьки зможуть переконати, що треба брати до уваги всю інформацію, буде тільки краще. При вихованні слід звертати увагу і роботу з такою рисою, як товариськість. Тяга до спілкування, до появи нових друзів має обмежуватися вмінням розумітися на людях.
Дівчатка
У них дещо менше таких проблем, ніж у хлопчиків. Але основні риси холеричного темпераменту все одно виявляються. Потрібно миритися з тим, що у дівчинки з'являться сильний характер, міцна воля, що скоро виникнуть серйозні амбіції. Досвідчені вихователі враховують ці обставини і намагаються зробити поведінку м'якшою, гнучкою, навчити оминати нові кути. До речі, про навчання: дівчатка-холерики без проблем освоюють нові вміння, люблять пробувати те, що раніше їм незнайомо.
Тому їх легко «переключити» з небажаних захоплень на ті, що батьки вважають найкращими для дітей. А ось спроби подолати недостатню увагу до модних тенденцій, небажання носити прикраси та різноманітні аксесуари навряд чи дадуть результат. Такі дівчатка дещо мужньоподібні, а при вихованні треба враховувати, що вони цінують комфорт і можливість діяти. Манерність, некваплива діяльність це не для них.
У підлітковому віці батьки повинні враховувати високу ймовірність агресії, роздратування через будь-яке обмеження, заборону, навіть випадкове зауваження.
Особливості виховання
Правильно виховувати холериків непросто. Впоратися з надлишком енергії можна, перенаправляючи її в корисні області. Так, дівчатка будуть спокійнішими під час занять:
- фігурним катанням;
- ковзанярським спортом;
- легкою атлетикою;
- сценічним мистецтвом.
Хлопчики холерики заспокоюються під час занять греко-римською боротьбою, східними єдиноборствами, футболом та баскетболом, плаванням. Але необов'язково концентруватися на цих видах спорту підійдуть будь-які активні заняття. Додатково варто скорочувати кількість подразників. Якщо якийсь предмет виступає подразником, його прибирають. Якщо виникають часті конфлікти з кимось із інших дітей, запрошувати їх додому не слід.
Але ці прийоми дадуть позитивний результат лише в тому випадку, якщо активні періоди періодично змінюватимуться елементарними іграми з малою рухливістю. Бажано, щоб такі заняття мали інтелектуальний характер і дозволяли реалізуватися. Захоплення підбирають індивідуально, шукаючи не те, що зручно в першу чергу собі, а оптимальне компромісне рішення. Прагнути знайти хоча б якесь хобі потрібно у будь-якому разі — це дозволить упорядкувати життя та підвищити організованість. При цьому треба намагатися переконувати дітей у необхідності завершувати все, що розпочато, навіть якщо це вже не подобається чи з'явилося нове захоплення. Такий підхід треба застосовувати у всьому:
- в спілкуванні;
- в навчанні;
- у грі.
При цьому намагатися переламати дитину не треба. Правильніше у кожному випадку виявити участь і показати, наскільки радісно буває завершена справа.
А от у контролі за вчинками компроміс неприпустимий. Так, це складно, і навіть зустрічає опір, однак, інакше діти можуть зашкодити, завдавати болю. Краще трохи перебільшено, але твердо показати, як погані вчинки неприємні конкретному батькові, вихователю.
При всій тяжкості та напруженості роботи з холериками категорично не можна підвищувати голос, тим більше застосовувати фізичну силу. Ці прийоми лише посилять негативні наслідки, також можуть викликати відторгнення. Нерідко діти з почуття суперечності починають лише більше порушувати встановлені правила. Інші намагаються робити це потай, маскуючись від батьків і від оточуючих. Поступово така поведінка входить у звичку, і якщо виникнуть серйозні проблеми, можна дізнатися про них надто пізно.
Буває так, що вмовляння та раціональні роз'яснення, м'яке підштовхування в потрібну сторону не дають результату. Щоб не зірватися, краще вибрати тактику мовчання та ігнорування. Підкреслена холодність із боку батьків дуже швидко відчувається дітьми. Обов'язково потрібно навчити дітей-холериків правилам ввічливості найпоширеніших ситуаціях. За дотримання цих правил у кожному разі треба хвалити, а за порушення – осудити.
Дуже важливо вміти співпереживати та прислухатися до дітей. Вони повинні знати, що батькам не байдуже, що вони роблять і навіть говорять. Неодмінно слід показувати своєму прикладі, на прикладах зі свого життя, що добре, що погано. А ось прагнути переробити дівчинку чи хлопчика безглуздо. Багато знаменитих людей, які мали холеричний темперамент, досягали величезних успіхів.
При дуже сильній емоційності допомагають ліплення та малювання, ігри та хобі, що виробляють посидючість. Сеанси повинні займати певний час і проводитися за графіком. Дітям-холерикам треба давати чіткі обов'язки, послідовно інструктуючи їх. Повинна обговорюватись конкретна мета та етапи.
Будь-яку ситуацію, коли через поспіху, дратівливість настали негативні наслідки, можна звернути на користь; її розбирають, старанно вказуючи на помилки.
Рекомендації щодо індивідуального підходу
Фахівці у галузі психології радять залучати дітей-холериків до домашніх справ, мета яких чітко зрозуміла. Бажано також, щоб малюки вже розуміли результат, його значення. Краще привчати до проговорення стадій роботи вголос і чіткого виконання плану. При прогулянках лісом, на природі, у туристичних походах холерикам потрібно приділяти особливу увагу. Якщо вони займатимуться чимось безконтрольно навіть короткий час, то можуть статися неприємні події. З тієї ж причини дуже пильні треба бути і на морі, і на вулицях великого міста, і в поїзді. Для зменшення імпульсивності, для посилення уваги найкраще підходять такі заняття, як:
- ручні ремесла;
- вишивка;
- гра у конструктор;
- збирання мозаїки.
За участю в іграх, а також під час занять, що розвивають, треба гасити роздратування. Будь-який випадок, коли холерики намагаються, виявляють терпіння та працьовитість, треба заохочувати. Максимальну увагу варто приділяти вмінню повноцінно спілкуватися та не відштовхувати інших від себе. Нехай діти навчаються обмірковувати свою поведінку, планувати бесіду, розпізнавати провокації та оминати їх. Хороші модельні ситуації можна почерпнути з літератури, кінематографа, навіть фольклору та міфології.
Є ще кілька нюансів, які допоможуть налагодити контакт із дітьми-холериками. Спілкуватися з ними слід чітко, виразно. Тихе, нерозбірливе мовлення може викликати роздратування. Категорично треба уникати грубих, відверто нещирих чергових компліментів. Після відвідування театрів, цирків, концертних залів, музеїв тощо треба того ж дня знайти час для довірчої розмови з дитиною.
Нехай він розуміє, що його цінують та його переживання, оцінки цікаві дорослим. Слухаючи те, що говорить дитина чи підліток, важливо враховувати, що вони щирі… але висловлюють гостру, емоційно забарвлену оцінку. Трохи згодом, коли схлинуть пристрасті, можна буде поговорити докладніше, продуктивніше. Варто пам'ятати і те, що після завершення конфлікту холерики схильні вважати суперечки неактуальними, і незабаром претензії викличуть у них тільки подив, іноді нове роздратування.
Намагатися тиснути і примушувати до того, чого не хочуть, безглуздо. Навпаки, треба давати емоційну розрядку.
Про те, який характер у дитини холерика дивіться в наступному відео.
