Самогіпноз — це результат особистої практики. Нехай за глибиною та ефективністю він усе-таки поступається гетерогіпнозу (гіпнотичний вплив за участю іншої людини), але все ж є досить ефективною практикою.
Самогіпноз — це усвідомлена, контрольована здатність занурити самого себе в гіпнотичний стан, аутогенне занурення, з подальшим навіюванням установок. Самонавіювання є обов’язковою частиною самогіпнозу. Це «впровадження» під час перебування в гіпнотичному стані, формування у власному мозку заздалегідь вибраних установок.
Як і де можна застосовувати самогіпноз
Фото автора Julio Motta: Pexels
Самогіпноз можна використовувати при лікуванні різних захворювань, особливо психосоматичних, оскільки в їхньому корені лежать неправильні установки й патерни поведінки. «Вселивши» собі нову модель поведінки, можна істотно вплинути як на здоров’я, так і на все життя загалом.
Самогіпноз допомагає в роботі зі страхами, комплексами, залежностями. Також поліпшується здатність до концентрації та уваги, посилюються пам’ять і здатність до навчання. З’являється впевненість у собі, і, як наслідок, людина починає використовувати всі можливі власні ресурси для досягнення успіху й стає кращою версією себе.
З якою метою може успішно застосовуватися самогіпноз:
- Розвинути пам’ять, інтуїцію, інтелект;
- Поліпшити якість сну, позбутися безсоння;
- Успішно й ефективно справлятися зі стресовими ситуаціями;
- Набути навичок глибокого розслаблення й повноцінного відпочинку;
- Розвинути впевненість у собі, власних силах;
- Розвинути творчі здібності;
- Відновити здоров’я, втрачене з психосоматичних причин;
- Сформувати позитивний спосіб мислення;
- За допомогою саме гіпнотичних установок легше долати життєві потрясіння й кризи;
- Почистити голову від наброду думок. Адже дуже важливо стежити за тим, які думки звучать у нашій голові, бо наш організм «підслуховує» те, про що ми думаємо, і діє відповідно;
- Відкривається доступ до несвідомого;
- Можливість глибинних трансформацій;
Крім того, самогіпноз — ефективний спосіб підвищити працездатність за рахунок зменшення стомлюваності організму.
Хронічні захворювання як підсумок психосоматичних розладів
Психосоматичні розлади — це коло захворювань, що характеризуються взаємозв’язком нервово-психічної та соматоневрологічної патології, які виникають або загострюються внаслідок психосоціальних проблем і емоційних перевантажень.
Коли захворювання тривале, хронічне, часто це саме психосоматичний розлад. І тоді робота з лікування повинна відбуватися не тільки під наглядом лікаря, а й під контролем власного «Я» людини.
Самонавіювання і самогіпноз для початківців
Необхідно активізувати внутрішнього спостерігача, який буде уважно ставитися до емоцій, які ви відчуваєте, щоб давати собі звіт у тому, що відбувається, і вчитися реагувати по-новому. Розвивати в собі нові якості. Самогіпноз — прекрасний помічник у формуванні та «програмуванні» мозку на нову модель поведінки.
Практика самогіпнозу
Практика включає в себе такі етапи:
- Перш за все це прийняття рішення щодо особистісних змін. Формування конкретних цілей і завдань, які будуть досягатися за допомогою практики самогіпнозу;
- Тілесне розслаблення;
- Самостійне занурення в гіпнотичний стан;
- Реалізація заздалегідь встановлених завдань за допомогою: самонавіювання вербальними формулами; візуалізації образу себе з уже досягнутими цілями; візуалізації та маніпуляцій з кольором;
- Вихід з гіпнотичного стану і закріплення нової, обраної моделі поведінки реальними діями;
- Важливо не починати жодних серйозних практик без консультації з фахівцем. Людина в принципі здатна заплутатися в показаннях, і тим більше щодо себе, тому правильніше буде спочатку поговорити про «насущне» з тим, хто більш обізнаний у цих питаннях і допоможе «не нашкодити».
Проаналізувавши свою особистість і прийшовши до висновку про бажання змінитися, прибрати якісь нав’язливі думки, звички, способи реагування на якісь ситуації, ви перейдете до формування наміру, тобто прийняття рішення про особистісні зміни. Це початок. Звідси йде розуміння всіх подальших дій.
Для чого ти вирішила практикувати самогіпноз? Припустимо, просто для м’язового розслаблення, щоб легше заснути. Це також і наступний пункт у самій практиці, без якого далі не просунутися. Дуже важливо вміти відчувати своє тіло, чути його й усвідомлювати, а для практики самогіпнозу дуже важливо вміти його розслабляти.
Для початку, лежачи на спині, тіло потрібно усвідомити. Відчути, наприклад, ліву п’яту, потім всю ногу, від кінчиків пальців до стегна, відчуй її ще раз, а тепер подумки розслаб. Якщо потрібна допомога візуалізації, підключай, можеш уявити, як розслаблення приходить у вигляді виходу сіруватого кольору, з видихом з кожної клітини лівої ноги. Так поступово пройдися увагою по всьому тілу до повного розслаблення.
Якщо так розслабитися не виходить, можна скористатися ще методом Джекобсона: напружуй ліву ногу, спочатку тільки стопу (так поступово потрібно буде виконати з кожною частиною тіла), максимально сильно, секунд на п’ятнадцять, а потім розслаб. Порівняй ці два відчуття. Відчуй різницю.
Тепер на контрасті буде більш зрозуміло, що таке розслаблене тіло. Це відсутність у ньому м’язової напруги, «не думати» легше в розслабленому тілі. Згодом ти навчишся розслабляти все тіло відразу.
Введення в стан гіпнозу
- Перша стадія — закриття очей.
Стан, у якому ти не спиш, але очі відкрити не можеш. Скажи про себе «раз» і одночасно подумай: «Мої повіки стають важкими». І ось тут найголовніше — перейнятися цією думкою. Не думай думку «чи вийде», думай «Мої повіки стають важкими». Нехай це буде єдина твоя думка, повторюй її, думай про неї, і відчувай, як повіки стають усе важчими. Дочекайся того моменту, коли відчуєш, як вони важчають, і переходь до другої фрази:
- Скажи про себе «два» і подумай: «Мої повіки тепер дуже важкі, і вони закриваються».
Не закривай їх самостійно. Залиш повіки в спокої, нехай вони діють самостійно, твоя задача — думати думку «Мої повіки такі важкі, що вони закриваються». Коли вони зімкнуться, залиш їх так.
Giphy
- Скажи подумки «три» і «Мої повіки міцно закриті, і я не можу відкрити очі».
Також дай собі певний час на занурення, але потім спробуй відкрити очі. Якщо з першого разу не вийшло, і очі легко відкрилися, нехай це тебе абсолютно не засмучує. Це дійсно робоча, наукова практика, на яку просто, як і на все, потрібен час на навчання.
- Потрібно тренуваннями досягти того стану, коли повіки будуть зберігатися закритими, навіть при напрузі м’язів повік, пробуючи відкрити їх.
Тільки по команді «відкрийтесь» очі розмикаються.
- Далі переходь до тренування на прискорення.
Тепер кожну думку думаєш максимум два рази і переходиш до наступної. Після вчись обходитися одними фразами без ліку. І так поступово ти навчишся однією тільки третьою думкою закривати свої очі й занурюватися в стан трансу, з якого й починається робота з тривожними проблемами. Саме з цієї фази так само й починається робота з навіюваннями, які ти вибрала встановити для себе.
Саме навчання першої стадії складне, тому що без неї неможлива будь-яка подальша практика самогіпнозу. Коли ж перша стадія освоєна, можна приступати до навіювань. І ось вони-то й займають тепер місце, що звільнилося від трьох перших фраз.
Почни з легкого, наприклад — права рука стискається в кулак. Тобто після розслаблення й закриття повік ти починаєш думати одну думку «Моя права рука стискається в кулак». Коли і тут буде досягнутий бажаний ефект, можна приступати вже безпосередньо до роботи з навіюваннями для внутрішніх змін.
