Дедалі частіше у суспільстві виникає питання, що таке співзалежні відносини? Співзалежність – це психічний стан, у якому виникає схильність підкорятися волі іншу людину, з одночасним бажанням тотального контролю її поведінки.
Співзалежний немов пірнає в океан іншу людину, повністю в ній розчиняючись, забуваючи про своє власне життя. Єдині його думки, як ощасливити свою людину, попри все.
- Проблема співзалежного зв’язку
- Як вийти із співзалежних відносин
- Перший етап: точка у відносинах
- Другий етап: відмова від ілюзій
- Третій етап: робота із самооцінкою
- Четвертий етап: розбір почуттів
- П’ятий етап: зміцнення особистих кордонів
- Шостий етап: порятунок від примусу
- Сьомий етап: пошук справжнього себе
- Восьмий етап: автономність
Проблема співзалежного зв’язку
У 21 столітті співзалежність стала дуже поширеною. Найяскравішим прикладом є співзалежність між родичами, батьками та дорослими дітьми, у тому числі догляд родичів за хворими людьми.
Подібний психологічний стан виникає частіше у людей, які виросли в емоційно-репресивній сім’ї. У такій сім’ї дитині доводилося придушувати свої емоції як гніву, злості, невдоволення тощо.
Основна проблема полягає у позитивному впливі побутової культури у формуванні співзалежності у сім’ї. Коли родичі дбають про хвору людину, вони забувають про своє життя, повністю віддаючись підтримці життя хворого.
Співзалежність у відносинах між чоловіком та жінкою протікає у тривогах, очікуваннях, негативних почуттях, душевному болю. Співзалежна людина перебуває під постійним стресом, все життя стає хаосом. Стан проявляється так:
- Злість
Співзалежні люди збільшують свою терпимість до емоційного невдоволення. Наприклад, родич хворого звикає до подібного життя, де йому доводиться постійно доглядати хворого. Хворий може починати нахабніти, ображати, а той продовжує його доглядати, терплячи емоційний і душевний біль.Алкоголік звикає до великого споживання алкоголю, так само співзалежний звикає до терпіння емоційного болю. Коли настає пік душевного розладу, починає виявлятися байдужість. Негативний погляд на життя стає сильнішим, позитивних вражень від нього не з’являється. Повністю зникають почуття насолоди життям, зникає радість, кохання. Життя стає несмачним. - Прояв співзалежності
До одного із проявів відносять низьку самооцінку. Співзалежна людина найчастіше не знає, що таке чисте кохання, не отримуючи її від матері з батьком. Батьківська любов не заповнюється і замінюється іншими почуттями, тому виникає проблема з самооцінкою. Самооцінка відповідає за сприйняття навколишніх людей та власної значущості в їхньому колі.
У такій ситуації треба відновлювати самооцінку. Почати нормально ставитися до себе, полюбити себе та виявляти повагу до себе. Треба припинити оцінювати себе. Співзалежні люди часто спираються на похвалу з боку інших людей. Контролювання поведінки також вважається проявом співзалежності. Це проявляється у вигляді стеження за залежною людиною. Також буває нав’язування власної волі та поглядів.
Контролювання виникає через бажання бути вищим і залишатися в зоні комфорту. Співзалежний домочадець почувається вище за залежного родича, створюючи ілюзію зони комфорту. Співзалежна людина не може відмовитись від бажання контролювати залежну людину.
- Проблема із психічними кордонами
Під час співзалежного зв’язку люди порушують психічні кордону. До порушень меж особи можна віднести відділення дорослої дитини від матері з батьком. При зверненні до психолога відбувається робота з відновленням нормального психічного стану із визначенням особистих кордонів.
Людина повинна навчитися самостійно вирішувати, кому дозволено входити у її особистий світ, а кому не можна. Психічні цінності виражаються у почуттях, бажаннях, думках, планах, цілях та світогляді людини.Созависимая особистість несе відповідальності за свої почуття.
Почуття можуть змінитися чи трансформуватися, проте світогляд збережеться. Співзалежна особа дозволяє погано ставитися до себе, терпітиме образи. Тому дуже важливо навчитися обстоювати свої особисті межі.
- Мислення співзалежної особи
Для співзалежних людей природно мати міфологічне мислення, коли вони живуть в ілюзіях, вірять у власну уяву та постійний успіх. Подібне мислення може зберігатись роками. Проте з часом ілюзія стикається з реальністю. Чим більше часу співзалежна людина пробуде в подібному стані, тим болючіше їй зіткнеться з реальністю.
У науці для співзалежності існує спеціальний термін – людиноугодництво. Він виявляється у постійному прагненні рятувати близьких. Близька людина залежної людини стає патологічною жертвою.
Дуже важливо, якнайшвидше, підвищити самооцінку і вирватися з цього стану. Зазвичай співзалежна людина обирає шлюб із залежною людиною. Цей феномен виявляється у психологічній особливості стану людини. Співзалежність можна вилікувати, проте лікування вимагатиме чимало часу та терпіння.
Як вийти із співзалежних відносин
Перший етап: точка у відносинах
Проаналізуйте своє минуле – як спілкувалися з батьками, які були стосунки з друзями та колишніми партнерами. У якому досвіді виникла згубна модель поведінки? Зазвичай співзалежність бере свій початок із неопрацьованих зв’язків із мамою чи татом, які свого часу порушили психічні межі дитини, використовуючи маніпулювання почуттям кохання.
Дуже важливо переосмислити свій життєвий досвід, і почати сприймати реальність такою, якою вона є: «Мати не відчувала істинних почуттів любові до мене, вона використала мене для утримання поруч із собою тата». «Батько випивав через свою слабкість, а не з моєї вини».
Другий етап: відмова від ілюзій
Припиніть ідеалізувати свого партнера, і не чекайте на відповідність вашим бажанням поведінки оточуючих. Свого часу цього вимагали мати з батьком: «Якщо будеш добре вчитися, ми тебе любитимемо». Це жахлива пастка влучення в співзалежність!
Потрібно приймати людину повністю або не морочити ні собі, ні їй голову. Не існує хорошої чи поганої людини, правильного чи не правильного вчинку – існують лише вигадані очікування, і бажання контролювати партнера, щоб убезпечити себе. Неможливо завжди у всьому бути правим, знецінюючи та відкидаючи оточуючих.
Третій етап: робота із самооцінкою
Як можна зрозуміти, що ви самостійна і психічно зріла людина? Коли у вашому житті є образи, претензії та почуття провини, постійні уявні повернення в минуле, ідеалізація партнерів – це говорить про неопрацьованість.
Саме час почати працювати над сприйняттям життя, зламати установки, що руйнують вас, і, нарешті, подивитися в очі реального життя. Як тільки зніміть рожеві окуляри, і не залежатимете від думки інших людей, припиніть доводити свою точку зору – настане час одужання.
Четвертий етап: розбір почуттів
Співзалежні відносини протікають у сварках та конфліктах через нерозуміння своїх почуттів людьми. Всьому виною придушення негативних емоцій у вигляді: гніву, роздратування та смутку. Біль накопичується, а потім досягає піку, і людина зривається на близьких. Людина намагається знайти винного для того, щоб виправдати свій зрив на дитину, дружину, батьків. В усьому винна проблема в неопрацьованості почуттів та невмінні вести діалог.
П’ятий етап: зміцнення особистих кордонів
Якщо ви виявили в собі одну з ролей трикутника Карпмана – маєте проблеми з психічними та фізичними межами. Швидше за все, у вашому дитинстві тато з мамою порушували ваш особистий простір, копалися в особистих речах, і застосовували емоційне насильство, можливо навіть фізичне.
За підсумками кордону розмилися і вимагають відновлення із самого початку. Буквально із захисту своїх інтересів, поглядів, цінностей та стилю життя, що є важливою умовою у вибудовуванні здорових стосунків.
Шостий етап: порятунок від примусу
Основною проблемою у співзалежній парі – невміння вести щирі розмови про свої почуття, просити допомоги чи підтримки. Стилістика відносин полягає у тиску за допомогою навіювання почуття провини, жалості, маніпулювання матеріальними благами, сексом чи владою. Щоб позбавитися такого зв’язку, почніть говорити правду в очі, не приховуючи свою думку і не боячись осудів. Ваша людина завжди зрозуміє і залишиться поряд.
Сьомий етап: пошук справжнього себе
Відбулася ситуація, що батьки не захотіли бачити в дитині особи, почали ігнорувати її потреби, змушуючи виправдовувати власні очікування. Дитині довелося міняти маски «хорошої» та «поганої» дитини, щоб її стали помічати.
Подорослішавши, немає потреби одягати маску, прислужуючи чи ховаючись – треба зосередитися на собі, буквально забити на думку оточуючих, подумати про свої власні бажання та втілити їх у життя. Для лікування треба почати піклуватися про себе, прислухаючись до своїх почуттів.
Восьмий етап: автономність
Суть полягає у досягненні свободи не лише своєї, а й видачі свободи для свого партнера. У співзалежних відносинах йде побудова на негативі, коли друга половинка виступає у ролі милиці, що допомагає реалізуватися своєму партнеру або заповнення його внутрішньої порожнечі.
Тому дуже важливо стати самодостатнім, підняти свою самооцінку та навчитися вирішувати ким бути у житті самостійно. Ніхто, крім вас, не має права вирішувати як правильно жити, вирішувати за вас проблеми, забезпечувати або в усьому догоджати – ніхто не є вашим батьком. Тільки усвідомивши важливість цих дій, людина зможе навчитися любити себе, а чи не жити в ілюзії.
