Трапляються дивовижні випадки, коли фізично зріла людина начебто не відповідає своєму віку. Йому може бути 30, 40 або 50, а він досі залежить від мами, насилу приймає власні рішення і боїться сперечатися зі старшими. Іноді психологічний вік не збігається із фізичним.
Усі ознаки завершеної сепарації можна поєднати одним словом – дорослішання. Щоправда, кожен це поняття сприймає по-своєму.
Про те, що таке закінчена сепарація та як перестати залежати від батьків, розповідає психолог Вероніка Степанова у своєму Instagram-блозі.
«Переїхати від батьків, мати свій дохід, відбутися у професії, купити своє житло, створити сім'ю, народити і навіть виховати дітей – це не завжди означає закінчену сепарацію», – пише експерт ( тут і далі орфографія та пунктуація автора збережені – прим.ред. .)
Щоб стати дорослою, треба перестати бути дитиною. А щоб перестати бути дитиною, потрібно здобути самостійність відразу на кількох рівнях:
Функціональний рівень
Говорить про здатність або нездатність подбати про себе незалежно від того, чи поряд батьки. Людина цьому рівні може приготувати собі їжу, оплатити рахунки, самостійно вирішувати звичайні завдання для дорослої людини.
Емоційний рівень
Сюди включають здатність людини зробити вибір, який би не схвалили його батьки, можливість вступити в конфлікт зі старшими і не провалитися від цього в почуття провини.
Емоційна сепарація – це здатність жити так, як хочеться і надати собі право на окремість.
За словами фахівця, за всіх цих атрибутів дорослості багато хто залишається у злитті зі своїми найближчими родичами.
«До цього призводить як бажання отримати недоотримане в дитинстві кохання, так і не заслужене визнання з їхнього боку, небажання відпустити дитячі образи.
А ось визнати за мамою та татом право бути критикуючими по відношенню до тебе, роздратованими, які не поділяють твої цінності, любити більше твого брата, не хотіти знайомитися з твоїм обранцем – це вже точно дорослість.
Надати їм самим вирішувати, як до мене ставитися, а не доводити, що вони не мають рації – ось вона, сепарація.
Моя готовність висловлювати при них будь-яку “крамольну” думку, що йде врозріз з їхньою власною, жити всупереч їхнім уявленням і не приховувати цього, не відчуваючи провини, не боячись втратити їхню прихильність – підтверджує мою відокремленість, мій незалежний внутрішній статус.
Так, все це може спричинити конфлікт. Але ви самі вибираєте, як поводитися в конфлікті з батьком і як почуватися після цього конфлікту.
Ваші мама і тато також обирають, як поводитися в конфлікті з вами і як почуватися після нього», — пише експерт.
Також необхідно визнати, що батьки можуть не любити, не приходити на допомогу у скрутні моменти. Усвідомлюючи при цьому, що їхнє відношення не має жодного зв'язку з вашою цінністю та правом жити так, як ви вирішуєте.
Без психологічного відокремлення від батьків дуже складно вибудувати стосунки з партнером, з іншими близькими людьми, складно буде налагодити контакт із власною дитиною, побачити в будь-якій іншій окрему особистість.
