Симптоми, діагностика та лікування раку яєчників

Рак яєчників найчастіше діагностується у жінок після досягнення ними 50-річного віку. Патологія є досить поширеною і посідає друге місце після раку шийки матки. На ранній стадії симптоми не мають специфічного характеру, через що їх легко сплутати з клінічними ознаками іншої хвороби.

Недуга у більшості випадків розвивається латентно, внаслідок чого звертання до лікаря та діагностика проводяться запізно. Медики називають рак яєчників тихим вбивцею, тому що хвороба виявляється вже тоді, коли лікування та хірургічне втручання дають дуже малий процент виживання.

Хто знаходиться у групі ризику

Точні причини захворювання досі не встановлені, але виявлено ряд факторів, що сприяють виникненню та розвитку хвороби у жінок:

• гормональні порушення;
• спадковість;
• певні гінекологічні хвороби;
• опромінення організму;
• вживання шкідливих продуктів;
• погана екологія.

У зв’язку з тим, що рак яєчників не дає про себе знати на ранніх стадіях необхідно регулярно проходити гінекологічне обстеження, що особливо стосується тих, хто знаходиться у групі ризику.

Як розпізнати хворобу

Патологія проявляє себе неспецифічно, тому часто її симптоми сприймаються як такі, що свідчать про іншу хворобу. На ранній стадії може спостерігатися здуття кишківника, постійне відчуття переїдання, біль в області тазу та попереку. Одним із симптомів є швидка зміна маси тіла.

Така симптоматика є характерною й для інших захворювань, тому краще якомога швидше звернутися за консультацією до лікаря-гінеколога. Сучасне ультразвукове обстеження здатне виявити новоутворення, діаметр якого менший 1,5 см. Для діагностики використовується доплерографія, комп’ютерна томографія, аналіз крові на наявність ракових маркерів.

Методи лікування

Якщо результати обстеження підтвердили діагноз раку яєчників, лікувальна тактика обирається за рішенням команди лікарів, до якої входять онколог, онкогінеколог, онкохірург та променевий терапевт. Методика лікування залежить від стадії, на якій знаходиться хвороба, віку пацієнтки, її загального стану, супутніх захворювань та бажання стати матір’ю.

Основними методами лікування є наступні:

• хірургічне втручання;
• хіміотерапевтичний метод;
• променевий метод;
• комбіноване лікування, яке складається з усіх вищевказаних способів.

Найбільш ефективним вважається хірургічне видалення та хіміотерапія. Останній метод покращує результати лікування, якщо хвороба має локалізовану форму чи дисемінований (розсіяний) характер. Але в будь-якому випадку проводиться комплексне лікування.

В групу ризику може потрапити кожна жінка, тому важливо дбати про здорове корисне харчування, уникати надмірного вживання тваринних жирів, займатися фізичними вправами. При наявності певних гінекологічних захворювань чи спадкового фактору візит до лікаря має бути не рідше, ніж раз на півроку. Це допоможе виявити хворобу на ранній стадії та запобігти її подальшому розвитку.