Ви почуваєтеся затишно у своїй сім'ї? Будинок – це фортеця, це місце, де безпечно, комфортно, де відчуваєш взаєморозуміння, любов і гармонію. Але, на превеликий жаль, не про всі сім'ї можна сказати.
Іноді у домашньому колі виникають проблеми у взаєминах, ігноруються матеріальні та емоційні потреби один одного, переважає деспотичне спілкування.
Такі осередки суспільства прийнято називати неблагополучними. Більш науковий і менш образливий термін – «дисфункціональні сім'ї».
Яку сім'ю можна назвати дисфункціональною?
Поняття дисфункціональної сім'ї можна розшифрувати в такий спосіб. Це мікросоціум, в якому використовуються та заохочуються жорстокі правила та деструктивна поведінка, що не змінюються з часом.
Причому це може бути характерним не тільки для однієї людини, але і для всіх членів сім'ї. У такій обстановці немає поваги, цінності особистості, визнання заслуг, можливості відкрито висловитись про свої бажання.
Будь-які проблеми зазвичай не обговорюються, не вирішуються та ховаються від інших людей.
Як наслідок, члени дисфункціональної сім'ї не можуть задовольнити свої потреби в особистісному та духовному зростанні, самоактуалізації, розвитку, а навантаження набувають почуття неповноцінності та інші психологічні проблеми.
Психолог Володимир Решетніков розглядає інші особливості дисфункціональних сімей, характеристики, типи та вплив на дітей.
«Є такі сім'ї та стосунки, в яких чудово працює правило трьох «не»: «не кажи, не відчувай, не довіряй».
Головна особливість дисфункціональної сім'ї – у ній усі стосунки та події вибудовуються навколо будь-якої, якоїсь сімейної проблеми (дисфункції).
Це може бути деспотія батька, фінансові труднощі, зрада, постійні сварки, критичні розбіжності, інвалідність, психічне захворювання, залежність одного з членів сім'ї тощо», – пише Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі ( тут і далі орфографія та пунктуація автора збережені – прим.ред.)
У результаті щось має бути принесене на поталу цієї дисфункції. І чим вона глибша, тим більше потребує жертв.
- Першою жертвою стає можливість здорової рівноправної взаємодії.
- Наступною жертвою виявляються діти, почуття яких найчастіше залишаються поза увагою.
- Авторитет перетворюється на автократію.
- Втрачається відчуття близькості між членами сім'ї, вони не мають один на одного часу.
- Між членами сім'ї плутаються зони їхньої відповідальності, втрачається право на відпочинок.
- Знецінюються почуття, що унеможливлює обговорення делікатних тем.
- Втрачається можливість особистісного зростання членів сім'ї.
- Такі відносини з часом стають все більш токсичними та болючими, продовжуючи руйнувати нас усе людське.
Правила трьох «не»
Дисфункціональні сім'ї живуть за своїми жорстокими правилами, але вони зводяться до трьох вимог.
- Чи не відчувай. Не можна відкрито висловлювати свої почуття, особливо негативні. Якщо щось не подобається – мовчи. Також у неблагополучних сім'ях рідко можна побачити обійми чи поцілунки.
- Не говори. Не можна обговорювати проблеми та табуйовані теми. Найпоширенішою забороною є розмова про сексуальні потреби. Не прийнято прямо висловлювати свої думки, прохання та бажання. Для цього використовуються алегорії та маніпуляції.
- Чи не довіряй. Мало того, що дисфункціональні сім'ї не вміють самі вирішувати конфлікти, вони не обговорюють їх з іншими і не звертаються за допомогою. Таким мікрогрупам звичніше жити у соціальній ізоляції. Тому всі сили витрачаються підтримки хибного образу зразкової сім'ї.
Як життя у неблагополучній сім'ї змінює дитину?
- Діти з деструктивного середовища одержують психологічні травми, які у майбутньому можуть проявитися як багатьох проблем.
- Це невпевненість у собі, невротичні розлади, залежності різного роду, труднощі з довірою та соціальною адаптацією, неможливість побудувати близькі стосунки з друзями та протилежною статтю. Список можна продовжувати до безкінечності.
- Діти в дисфункціональних сім'ях створюють навколо себе ілюзію прихильності та кохання, ідеалізують та мінімізують ці почуття.
- Гнів та ненависть часто виплескуються на предмети, друзів та близьких. Почуття заперечуються і затуманюються, внаслідок чого людина може стати байдужою до всього.
- Діти з неблагополучного середовища не вміють цінувати себе, радіти життю і весело проводити дозвілля. Сім'ю створюють рано і за вже відомим шаблоном, тобто відповідно до поведінки батьків.
За словами фахівця, перший крок до вирішення проблеми – це її усвідомлення. Якщо ви розумієте, що у вашому домашньому оточенні не все гаразд, і хочете мати щасливу родину, значить, не все втрачено. Змінюватись ніколи не пізно, головне – почати.
І той, хто переживав досвід дисфункціональних відносин, зрозуміє, наскільки складним там буває зробити навіть перший крок, спрямований на турботу про себе і зміну життя на краще.
Але навіть якщо ми виросли у такому середовищі, то можемо змінити своє життя. І, можливо, це буде одним із головних наших завдань.
Через любов до себе та близьких, через турботу, за допомогою психотерапії, пізнання себе та духовного зростання, до здорових стосунків та пізнання цінності справжньої близькості», – пише фахівець.
