Синовіт суглоба — це запальний процес синовіальної оболонки, при якому в ураженій ділянці накопичується патологічна рідина. Хвороба характеризується вираженими симптомами і може виникати в будь-якому віці. Небезпека полягає не стільки в самому синовіті, скільки в його ускладненнях, що можуть призвести до порушення рухової функції суглоба й інвалідизації.
Механізм розвитку
Щоб уявити, що таке синовіт, слід знати основи будови суглобів. Рухливість кісткових зчленувань забезпечують еластичні структури, які утримують кінцівку у фізіологічному положенні. Суглобова сумка оточує порожнину суглоба і прикріплюється до країв сусідніх кісток. Її оболонка складається з двох шарів сполучної тканини — зовнішнього волокнистого і внутрішнього синовіального.
При синовіті запалюється внутрішній шар оболонки й порушується нормальне вироблення рідини, необхідної для захисту суглоба. У вогнищі поступово накопичується значна кількість патологічного випоту.
На замітку!
Синовіт частіше виникає у великих суглобах нижніх кінцівок.
Класифікація
За МКХ-10 синовіт віднесений до розділу М65, куди включено також теносиновіт. Ці захворювання подібні за клінічними проявами та етіологією. Процес супроводжується запаленням стінок синовіальної капсули і часто зачіпає прилеглі сухожилля.
Форми
Запалення капсульної оболонки може мати гострий або хронічний перебіг. Також виділяють первинний синовіт, що виникає самостійно, та вторинний, який розвивається на тлі супутніх інфекцій і хронічних хвороб.
Гостра форма
Ця форма трапляється найчастіше і проявляється вираженими симптомами — підвищенням температури і місцевим запаленням у зоні ураження. Зазвичай її спричиняють зовнішні фактори. Триває хвороба до 21 дня і проходить усі стадії до одужання.
Хронічна форма
Може виникнути як наслідок гострого синовіту або бути незалежним захворюванням. Діагноз встановлюють при збереженні запалення понад місяць без ремісій. Хронічний синовіт частіше локалізується в одному суглобі і має стерту симптоматику: біль у ногах і періодичний випіт, але запалення не зникає повністю. Ця форма вимагає тривалого лікування і характеризується хвилеподібним перебігом.
Обидві форми часто мають ексудативний характер, коли в капсулі накопичується велика кількість гнійного або серозного вмісту. Це призводить до характерних змін форми суглоба: він збільшується і набуває кулястих контурів.
Важливо!
Без якісного лікування гострий синовіт може перейти в хронічну форму, яку важче лікувати.
Етіологія
Причинами синовіту можуть бути як внутрішні, так і зовнішні фактори. Ризик зростає при наявності шкідливих звичок і неправильного харчування. Причини первинного синовіту суглобів:
- травми зв’язок та сухожиль;
- переломи, що зачіпають суглобові поверхні;
- удари і розтягнення;
- потрапляння інфекції з прилеглих тканин;
- розриви синовіальної сумки.
Вторинний синовіт розвивається внаслідок:
- аутоімунних розладів;
- артритів та артрозу;
- ендокринних порушень і метаболічних захворювань;
- алергічних реакцій.
Часто запалення провокують невеликі осередки інфекції, з яких мікроорганізми з током крові потрапляють у ділянку суглоба. Це трапляється при тонзиліті, карієсі або фурункульозі.
Важливо!
Вторинні інфекції можуть виникати на тлі сепсису або деяких венеричних захворювань.
Різновиди
Існує багато видів синовіту, які діагностують залежно від складу рідини в капсулі, причин і локалізації ураження. Від типу синовіту залежить лікувальна тактика і прогноз.
| Вид | Особливості |
|---|---|
| За складом патологічного випоту | |
| Геморагічний | Випіт містить кров’яні домішки |
| Серозний | Вміст прозорий, без домішок |
| Гнійний | Рідина мутна, часто зеленувата, з неприємним запахом |
| Серозно-фібринозний | Прозорий вміст з дрібними фібриновими пластівцями |
| Виллезный | У випоті виявляють частинки патологічних розростань |
| По етіології | |
| Аутоімунний | Виникає внаслідок збоїв імунної системи, яка атакує власні тканини |
| Посттравматичний | З’являється після ушкоджень кісток, суглобів або м’яких тканин |
| Бактеріальний | Обумовлений занесенням грибкової, вірусної або мікробної інфекції у синовіальну сумку |
| Алергічний | Пов’язаний з надмірною активацією тучних клітин у крові |
| Метаболічний | Виникає при порушеннях обміну речовин у суглобових тканинах і в організмі |
За локалізацією синовіти поділяють на правосторонні, лівосторонні і двосторонні. Частіше уражаються колінні, гомілковостопні та тазостегнові суглоби. У рідкісних випадках запалення виникає в області пальців стопи і має слабо виражену симптоматику.
Зовнішні прояви і симптоми
Ознаки синовіту залежать від його виду, але будь-яка форма супроводжується:
- набряком в зоні ураження;
- збільшенням розмірів суглоба;
- обмеженням рухливості;
- болем при ходьбі.
Симптоматика може бути легкою, помірною або інтенсивною. Деякі форми мають індивідуальні зовнішні прояви і характерну клінічну картину. На фото синовіту коліна видно кулясте збільшення суглоба, а при алергічному ураженні часто з’являється висип. Окремі типи синовіту мають свої характерні особливості.
Посттравматичний
Зазвичай розвивається через 2–3 тижні після ушкодження. Найчастіше внаслідок травм виникає синовіт колінного суглоба. При гострому перебігу підвищується температура, з’являються набряк і біль у зоні запалення. Посттравматичний синовіт часто переходить у хронічну форму.
Гнійний
Найнебезпечніший варіант. Відзначається гострим перебігом і ознаками інфекційного запалення. Супроводжується лихоманкою і сильними пульсуючими болями, що не вщухають у спокої.
Важливо!
Без лікування інфекція з порожнини суглоба при гнійному синовіті може потрапити в кров і викликати бактеріальний сепсис. Це стан, що загрожує здоров’ю і часто має несприятливий прогноз для життя.
Пігментний
Інша назва — виллонодулярний синовіт. Частіше страждають пацієнти молодшого та середнього віку. На внутрішній оболонці капсули утворюються патологічні ворсинки, у яких можуть накопичуватися мікроорганізми, що провокують запалення. Пігментний синовіт відрізняється затяжним перебігом: хвороба прогресує роками з хвилеподібними загостреннями, викликаючи біль, набряк і скупчення гною в синовіальній сумці. З часом це призводить до стійких контрактур і порушення рухової активності.
Реактивний
Результат інфекцій в організмі; може вражати одночасно кілька суглобів. Клінічно цей синовіт зазвичай помірний — болі з’являються під час накопичення рідини в капсулі, що порушує функцію нижніх кінцівок. Симптоми зменшуються при лікуванні основного захворювання, що спричинило реактивний синовіт.
Аутоімунний
Тип помірної виразності з частим хронічним перебігом. Важче піддається терапії і супроводжується болем невизначеної локалізації. Може одночасно уражати кілька суглобів або переходити з одного на інший.
Постановка діагнозу
Консервативну терапію синовіту проводять ревматологи, ортопеди або терапевти, а оперативне лікування — хірурги та травматологи. Для діагностики зазвичай призначають рентгенологічне дослідження суглобів у двох проекціях. На знімках видно потовщення стінок синовіальної сумки та її розширення.
Для підтвердження наявності патологічного випоту пацієнту рекомендують пройти ультразвукове дослідження.
Якщо ексудативний синовіт підтверджується, роблять пункцію суглоба і беруть рідину на аналіз. Додатково виконують лабораторні дослідження крові з визначенням ШОЕ та числа лейкоцитів — їх підвищення свідчить про запальний процес у суглобі.
На замітку!
Іноді для уточнення діагнозу та планування лікування необхідні КТ або МРТ.
Медикаментозні методи лікування
При помірному перебігу застосовують консервативну терапію. Перед початком лікування зазвичай виконують пункцію суглоба для видалення рідини з синовіальної сумки. Після цього призначають такі групи препаратів:
- Нестероїдні протизапальні засоби. Їх використовують при асептичному ураженні суглобів. Випускаються у вигляді таблеток, мазей та ін’єкцій. Серед відомих препаратів: Диклофенак, Найз, Ібупрофен, Мелоксикам, Кетопрофен. НПЗЗ протипоказані при схильності до кровотеч.
- Антибіотики. Показані при гнійному процесі та призначаються після посіву випоту на флору. Залежно від збудника застосовують препарати широкого або вузького спектра дії.
- Гормональні препарати. Вони не виліковують гострий синовіт, але допомагають зменшити запалення і полегшити біль. Частіше застосовуються при аутоімунній формі та тривалому хронічному перебігу.
- Хондропротектори — засоби, що сприяють регенерації хрящової тканини. Популярні препарати містять хондроїтин і глюкозамін.
Важливо!
При лікуванні всіх форм додатково показана вітамінна терапія та засоби для покращення кровопостачання тканин.
Фізіопроцедури
Рекомендовані після зниження гостроти запального процесу. Фізіотерапія покращує кровообіг у зоні ураження і сприяє розсмоктуванню залишків рідини в суглобі. Можна застосовувати:
- ультразвукові процедури;
- електрофорез із лікарськими речовинами;
- озокеритні аплікації;
- лікувальні ванни.
До фізіотерапевтичних методів також відносять ЛФК, масаж, плавання та санаторне лікування.
Важливо!
Фізичні процедури протипоказані при гострому синовіті з гнійним випотом.
Ортопедичні комплекси
Тимчасова іммобілізація ураженого суглоба є частиною ефективного лікування. Для фіксації нижніх кінцівок накладають гіпсові пов’язки або використовують спеціальні засоби — наколінники, ортези, шини й бандажі.
Операція
Хірургічне лікування може проводитися відкритим або ендоскопічним методом. При артроскопії з допомогою ендоскопічної апаратури проникають у порожнину суглоба, видаляють патологічний випіт і некротичні ділянки синовіальної оболонки, після чого вводять у капсулу антибіотики.
При тяжкому перебігу виконують артротомію — відкрите розтинання суглобової капсули з видаленням патологічних тканин, гною та крові. Період відновлення після артротомії довший, ніж після артроскопії.
Народні рецепти
Домашні засоби можна використовувати лише при хронічному синовіті. Для зменшення болю й набряку застосовують мазі зі свіжої картоплі та меду. Для компресів використовують капустяне листя, березові бруньки і сіль.
Важливо!
Народні засоби не можна застосовувати при гнійній формі і лихоманці — у таких випадках потрібне кваліфіковане лікування.
Прогноз і наслідки
Лікування синовіту слід починати відразу після встановлення діагнозу. Зволікання може спричинити ускладнення, такі як розрив суглобової сумки, сепсис, флегмонозне запалення і нагноєння кістки. У таких випадках прогноз погіршується, і хвороба може призвести до інвалідності.
При своєчасному лікуванні і легкому перебігу запалення зазвичай минає без наслідків. Для профілактики синовіту варто зменшити ризик травм і регулярно санувати осередки хронічної інфекції.
