Як відомо, незнання законів не звільняє від відповідальності, а ось їхнє вивчення допомагає зробити життя простіше, захищає бізнес від неправомірних втручань ззовні, захищає сім'ю від непотрібних проблем, допомагає заощадити кошти.
Причому йдеться не лише про ті закони, що прописані в конституції тієї чи іншої держави, або закони фізики, які за вмілого їх використання теж можуть стати в нагоді в господарстві. Сьогодні поговоримо про закони Паркінсона.
Історія
Спочатку давайте познайомимося з їх автором. Сиріл Норткот Паркінсон народився на початку минулого століття в англійській родині. Його батьки були людьми творчими: мати давала уроки музики, батько був художником. А їхній син у юності захопився історією. Він закінчив Кембриджський коледж, спочатку здобув ступінь магістра, а потім і доктора філософії. Не дивно, що Сіріл Паркінсон був людиною дуже спостережливою, він багато мандрував . Своїми спостереженнями ділився зі студентами на лекціях як у рідній Англії, так і за її межами.
З 1950 року протягом 8 років він був професором Малайського університету у Сінгапурі. У цей час він і опублікував свої закони, зібравши їх у книжку, яку і назвав «Закони Паркінсона». Однак на цей момент деяким його землякам вже вдалося познайомитися з працями Паркінсона. Спочатку глави його майбутньої книги виходили у британському журналі «Економіст». Причому там вони публікувалися у сатиричній колонці.
Минуло небагато часу, і всім стало зрозуміло — це не смішно, бо реально працює.
Основні закони
Гумору в законах Паркінсона було не більше, ніж цілком серйозних суджень на тему формування бюрократичних апаратів, організації успішного бізнесу, створення успішної сім'ї. Там же можна було отримати актуальну для кожного інформацію, а саме: як заощадити на електроенергії, як переплачувати державі податки. У результаті до середини минулого століття книга Паркінсона стала справжнім бестселером і досі залишається настільною книгою не лише керівників великих компаній, високопосадовців, а й деяких домогосподарок у всьому світі.
По суті, висновки професора універсальні для будь-якого сектора економіки та кожного соціального прошарку населення. У них можна знайти міркування щодо зростання чисельності управлінців та відповідь на запитання, чому до когось влада та гроші буквально самі йдуть до рук, а інші ніяк не можуть досягти успіху. Щоб зрозуміти, що книга англійця – це праця на всі часи, достатньо ознайомитись з її коротким змістом. Серед іншого, спостережний британець створив навіть закон пенсійного віку. На тему, яка стала актуальною для росіян у 2018 році, вчений із Британії сказав, що будь-який працівник починає втрачати хватку за 3 роки до досягнення пенсійного віку, чому б цей вік не дорівнював. Але давайте познайомимося із спостереженнями, які стали законами, по порядку.
Перший
Свій перший закон Сиріл Паркінсон сформулював так: обсяг будь-якої роботи завжди збільшуватиметься, щоб заповнити відпущений на її виконання час. Інакше це звучить так: робота в будь-якому випадку займе весь час, який на неї виділено. Наприклад, якщо студент знає, що його курсовик має бути готовим до вересня, то в 99% випадків зі 100 він закінчить його в кращому разі 31 серпня. Хоча за бажання міг би зробити це набагато швидше. Але в переважній більшості випадків людина відкладає завтра те, що можна зробити сьогодні. Те саме стосується і ведення трудової діяльності.
Ну якийсь працівник, знаючи, що його завдання має бути виконане до певного терміну, поспішатиме з його виконанням, якщо, звичайно, йому не обіцяно за це великої премії, або його прізвище не Стаханов. Це ж стосовно і чиновників. Але там ситуація розвивається ще парадоксальніше. Їхня кількість постійно зростає, за спостереженнями Паркінсона, не менше ніж на 5% на рік. І це не тому, що роботи у них додається, просто в бюрократичному апараті з її виконанням не лише тягнуть до останнього, а й намагаються перекласти її частину на іншого.
Крім того, британець дійшов висновку, що практично всі можновладці або вважають себе такими неодмінно хочуть розширити штат своїх підлеглих. Погодьтеся, властиво це не лише чиновникам із туманного Альбіону. Подивіться, як діють наші органи влади.
Другий
Другий закон Паркінсона говорить про наші потреби та можливості. За спостереженням англійця перші ніколи не йдуть окремо від других. Тобто чим більше людина заробляє, тим більше вона витрачає. Витрати завжди зростають із збільшенням доходів. Звідси всім відомий постулат, що грошей багато не буває. Причому це стосується не лише особистого бюджету кожного, а й бізнес-планування. Те саме правило поширюється і на державну скарбницю. Чим вищий рівень життя населення в тій чи іншій країні, тим вищі там податки.
Нерідко вони збільшуються і у зв'язку із зростаючими потребами влади. І це, нагадаємо, було помічено ще понад півстоліття тому.
Третій
Третій закон Паркінсона нагадує нам про необхідність іноді говорити стоп. Англієць, вивчивши досвід різних компаній, великих древніх цивілізацій, нарешті, дійшов висновку, що будь-який розвиток веде до ускладнення і, як наслідок, «ховає» створене раніше.
Потрібно розуміти, що межа досконалості, всупереч поширеній думці, все-таки існує . Троянда не може бути червонішою, ніж її вивів талановитий селекціонер. А кінь не може бігти швидше своїх можливостей, навіть якщо нею керує чудовий вершник. Так і людина, створивши щось неабияке, рано чи пізно має перейти до створення чогось нового, а не займатися постійним покращенням того, що й так не викликає жодних нарікань. Загалом, не варто дотирати підлогу до дірок.
Те саме стосується й бізнесу. Якщо ваше підприємство з маленької кав'ярні перетворилося на респектабельний ресторан, не намагайтеся зробити фешенебельний готель. У вас і так з початку ведення бізнесу турбот сильно побільшало. Згадайте, як просто було керувати колективом у 10 осіб, і як вам нелегко зараз доводиться.
А ще податки постійно зростають, конкуренти тиснуть, перевіряльники здолали. Вам цього замало? Не губіть себе та свій успішний бізнес.
Місіс Паркінсон
Не дивно, що у такого видатного чоловіка своєї Батьківщини, та й усього світу, була й дуже непересічна дружина. Вона теж зробила свій внесок у систему людських цінностей за Паркінсоном. Її жіночий погляд, звичайно, був більш спрямований у бік домашніх справ. І ось якого висновку вона дійшла: згідно із законом, який вивела місіс Паркінсон, теплота, яка з'являється завдяки одному з членів сім'ї шляхом бездоганного ведення їм домашнього господарства постійно зростає і переповнює його . І поділитися нею він може виключно з тим, хто холоднокровніший у цьому сенсі.
Інші спостереження
Крім вищезгаданих «основних» законів Паркінсона, йому приписуються й інші менш масштабні, за своєю суттю, але не менш актуальні для кожної людини, знову ж таки незалежно від її соціального стану, рівня доходів, віросповідання, національності, статі та віку.
- Аксіома затримки . Відповідно до неї немає більш надійної та хитрої форми відмови, ніж прохання зачекати на виконання якогось прохання чи вимоги. Не хочете чи не можете щось робити, а сказати «ні» не виходить, просто кажіть, що зробите це трохи пізніше. Скільки разів ваш юнак відкладав похід у загс? Він точно знає, як працює аксіома затримки.
- Закон тисячі . Він говорить, що будь-яке підприємство або компанія, чисельність штату якої досягла 1000 осіб, більше не потребує допомоги ззовні. Туди не потрібно більше запрошувати клінінгову компанію чи фрілансерів. Така організація стає самодостатньою, там є все, що необхідно для ведення бізнесу.
- Закон телефону. Він з'явився ще задовго до того, як став поширеним стільниковий зв'язок і мобільні трубки стали не розкішшю, а засобами спілкування. Так ось, закон телефону Паркінсона говорить: будь-яка телефонна розмова тим більше ефективна, чим менше часу на неї витрачено. Згадайте про це, коли всоте доводитимете своєму колезі, що він неправий, по телефону. Може простіше сісти та обговорити все, використовуючи як докази наочні приклади, а не крики в телефонну трубку?
- Закону наукових досліджень. Відповідно до цього закону, який спочатку здається спрямованим на вузьке коло громадян, успішні наукові дослідження неможливі без підвищення фінансування, що, у свою чергу, призводить до того, що нескінченне продовження вивчення чогось неможливе. Грошовий потік неминуче вичерпається. Але хіба це працює лише у наукових колах? Дивись третій закон Паркінсона вище.
- Закон інформації. У ньому йдеться не про людину чи організацію, а про техніку, яка, втім, уже поступово стає частиною суспільства, а в якихось випадках і сім'ї. Якщо за часів Паркінсона автомобілі поступово все заполоняли, то тепер нас усіх оточують машини зі штучним інтелектом. У деяких галузях вони вже замінили людину. Отже, згідно із законом інформації збільшення її кількості відбувається для того, щоб заповнити всю пам'ять носія. А необхідність збільшення пам'яті цих самих носіїв потребує створення нових.
І, як наслідок, розвиток технологій та поява все більш досконалих носіїв інформації. Давно ви питали у Аліси, яка живе у вашому телефоні, як її і ваші справи?
Практичне застосування
Потрібно пам'ятати, що сам автор вищевикладених законів був упевнений, що все побачене та запротокольоване ним не так страшно, сумно та погано, як здається спочатку. Метою своїх досліджень він вважав не показати людству в яких «нестерпних» умовах воно існує, а змусити задуматися і стати вищим за ці самі закони.
Невипадково Паркінсон викладав їх у жартівливій, гумористичній формі. Тому посміхайтеся та йдіть по життю не згідно з вищеописаними правилами, а суворо всупереч їм.
Наприклад, перестаньте витрачати все, що заробили – вистачало вам деякий час тому і менших сум . Тримайте під контролем свої потреби, навіть якщо ваші можливості почали сильно їх перевершувати. Заощаджені на цьому гроші пустіть на раціональніші потреби.
Придбайте нерухомість, наприклад, і коли ваші діти подорослішають, ви зможете одразу забезпечити їх житлом, а не звертатися для цього до банку за кредитом, що, зрозуміло, призведе до ще більших витрат.
А поки що здавайте квартиру, що «простує», найм. Отримані кошти витратите на купівлю будиночка на березі моря. Наступного разу не доведеться витрачати гроші на проживання у готелі під час відпустки, та й найкращий райський куточок для зустрічі з онуками на старості навряд чи можна уявити.
Не тягніть із виплатою боргів і кредитів – чим раніше ви позбавите себе цієї фінансової залежності, тим швидше ваші справи підуть у гору. Робіть “заначку”. Дехто вважає, що він має становити не менше 20 відсотків від усіх отриманих доходів. Якщо вам здається, що це забагато, почніть відкладати меншу частину свого заробітку.
Фінансова «подушка безпеки» буде тоншою, головне – вона буде. Адже спати з подушкою завжди зручніше, ніж без неї.
Це справа кожного – дотримуватися порад англійського філософа чи ні. Він після виходу на пенсію 33 роки прожив у затишному містечку на одному з Нормандських островів. Писав книжки, малював картини та катався під вітрилом. Можливо, все ж варто наслідувати його поради. І тоді на вас, швидше за все, чекає фінансове благополуччя, щастя в сімейному житті та всі інші блага, про які тільки можете мріяти, як розсудлива і цілеспрямована людина.
