Клінічні прояви та підходи до лікування захворювань кульшового суглоба визначаються причинами патології, характером її перебігу та ступенем ураження тканин. Патології опорно-рухового апарату виникають під впливом механічних чинників, запалень, інфекцій та спадкової схильності.
Механізм розвитку та наслідки патологій
Анатомія кульшового суглоба забезпечує велику рухливість нижньої кінцівки у різних площинах. Сустав утворений головкою стегнової кістки та тазовою западиною.
На замітку!
Тазостегновий суглоб — найбільший у опорно-руховій системі, і його дисфункція може призвести до істотного обмеження рухливості нижніх кінцівок.
Патології цієї області зачіпають не лише кістки та хрящі, але й м’які тканини зі сухожиллями. За відсутності своєчасного лікування при травмах або запаленні відбувається руйнування суглобових структур з утворенням патологічного випоту. За бактеріальної етіології розвиваються гнійні інфекції, які іноді ускладнюються зараженням крові — сепсисом.
Список поширених хвороб
Найчастіше тазостегнові суглоби уражають дегенеративні захворювання, не пов’язані з інфекцією. До них належать:
- дисплазія;
- некроз головки стегнової кістки;
- коксартроз;
- тендиніт;
- артрит.
У дітей тазостегнові суглоби часто вражає хвороба Пертеса (асептичний некроз голівки стегна). У новонароджених нерідко діагностують вроджені вивихи стегна.
Подагра та інші порушення обміну речовин у цій області зустрічаються рідше.
На замітку!
У пацієнтів з остеопорозом частіше трапляються переломи шийки стегна та тазових зчленувань, які потребують тривалої реабілітації, особливо у людей літнього віку.
Загальні симптоми та особливості
При ураженні кульшового суглоба виникає біль у ділянці тазового зчленування, яка може бути ниючою, тягнучою або різкою. За тривалістю скарги бувають нападоподібними або хронічними.
Поступово з’являються обмеження рухливості суглоба, кульгавість та вкорочення однієї кінцівки. У жінок симптоми кульшового суглоба зазвичай виражені сильніше, ніж у чоловіків: біль часто іррадіює в пах і має постійний характер.
Хід хвороби залежить від статі. Серед чоловіків частіше зустрічаються подагра та хвороба Пертеса. Жінки частіше страждають на артрит і переломи шийки стегна, зумовлені остеопорозом. Бурсит, дисплазія й коксартроз розвиваються з одинаковою частотою у чоловіків і жінок.
Методики лікування
Визначення оптимальної тактики лікування має робити лікар. Вибір схеми залежить від етіології та характеру перебігу захворювання. Існує кілька основних груп препаратів, що використовують для терапії суглобів.
НПЗЗ
Нестероїдні протизапальні засоби застосовують на будь-якій стадії захворювання. Популярні мазі та ін’єкції на основі диклофенаку, кетопрофену, мелоксикаму і німесуліду. Вони швидко проникають у хрящові тканини, знижують запалення і полегшують біль.
Хондропротектори
Ці препарати спрямовані на відновлення тканин. При патологіях кульшового суглоба застосовують засоби з глюкозаміном та хондроїтином. Пацієнтам добре допомагають капсули та ін’єкції Терафлекс. Відгуки про препарат здебільшого позитивні. Хондропротектори приймають тривалими курсами — до 6–7 місяців.
Антибіотики
Застосовують при септичних та гнійних процесах у ділянці кульшового суглоба. Вони мають системну антибактеріальну дію та використовуються для внутрішньом’язового введення або для промивання гнійних порожнин. Широкий спектр дії мають антибіотики груп цефалоспоринів, тетрациклінів і пеніцилінів: доксициклін, цефтріаксон, цефалотин, тетрациклін, рондоміцин.
Гормони
Гормональні препарати у вигляді таблеток і мазей призначають при системних захворюваннях або коли НПЗЗ неефективні. Вони швидко купірують запальний процес, але мають численні побічні ефекти. Для лікування суглобів застосовують Метипред, Преднізолон і Гідрокортизон, які приймають перорально або вводять внутрішньом’язово, внутрішньовенно чи внутрішньосуглобово.
Цитостатики
Є частиною базисної терапії при артритах. Найчастіше призначають метотрексат — цитостатик, що пригнічує проліферацію запальних клітин.
Важливо!
Цитостатики відносяться до високо токсичних засобів, тому лікування проводять під контролем показників крові.
Фізіолікування
Фізіотерапія не менш дієва, ніж медикаментозне лікування. Тазостегнові суглоби лікують ультразвуком, ударно-хвильовою терапією, електрофорезом та озокеритовими обгортаннями.
Масаж ефективно знімає біль і запалення: застосовують розтирання, розминання та глибоке погладжування. Для відновлення функцій та покращення кровопостачання призначають спеціальний комплекс гімнастичних вправ, що сприяє розробці тазових суглобів:
- Лежачи на спині, зігнути обидві ноги в колінах і повільно по черзі розводити та зводити їх разом.
- У тому ж положенні зігнути коліна і, спираючись обома підошвами, піднімати таз вгору. Зафіксувати положення на 8 секунд, потім опустити таз на підлогу.
- Сісти на підлогу й витягнути ноги вперед. Виконувати повільні нахили вперед, тягнучи руки до стоп.
- Лежачи на животі, спокійно по черзі піднімати ліву та праву ногу. Допускається невелике згинання в коліні.
- Встати біля стільця, тримаючись однією рукою за спинку, виконувати кругові махи та відведення ногами.
Комплекс ЛФК слід виконувати щодня, вранці до їжі. Починати заняття краще з легких вправ у положенні лежачи.
Операція
Хірургічне втручання показане при відсутності ефекту від консервативного лікування, а також при механічних пошкодженнях і зміщеннях кульшового суглоба. Під час операції замінюють частини тазового зчленування або виконують повне ендопротезування суглоба. Малотравматичні втручання застосовують при гнійних процесах і запаленні сухожиль.
Артроз
Дегенеративно-дистрофічне ураження суглоба. У тазовій ділянці воно відоме як коксартроз — одна з найбільш поширених патологій опорно-рухового апарату. Це захворювання кульшового суглоба часто призводить до інвалідизації та значного обмеження рухливості.
На замітку!
Коксартроз частіше діагностують після 40 років. Механізм розвитку остаточно не встановлений. До факторів, що сприяють, відносять вікові зміни складу суглобового хряща, через що оголюється головка стегна і виникає патологічне тертя. У зоні суглоба з’являються нарости, що перешкоджають нормальній рухливості.
Прояви
Коксартроз на відміну від деяких інших захворювань розвивається повільно, часто роками без різкого початку. Руйнування суглоба відбувається тривалий час — іноді десятиліттями. Розрізняють три основні стадії хвороби.
- При 1 ступені біль з’являється періодично після навантаження. На зовнішньому огляді та фото змін немає. На рентгені може спостерігатися незначне звуження міжсуглобового простору.
- Друга ступінь характеризується посиленням болю з іррадіацією в пах та стегно. Увечері виникає кульгавість. Поступово розвивається атрофія сідничних і стегнових м’язів.
- При 3 ступені біль стає інтенсивним як удень, так і вночі. Уражена кінцівка вкорочується. На знімках видно ділянки дистрофії хряща та порушення цілісності кісткових поверхонь.
Терапія
Вибір лікування залежить від тяжкості процесу та належить лікарю. На початкових стадіях застосовують консервативні методи: протизапальні засоби, анальгетики, гормони, хондропротектори та препарати, що покращують кровообіг. Добре допомагають фізіопроцедури, масаж і лікувальна фізкультура. Починаючи з другої стадії показане хірургічне лікування — видалення патологічних розростань і ендопротезування.
Артрит
Це агресивне системне захворювання тазостегнових суглобів часто аутоімунної природи і зазвичай невиліковне повністю. При артриті імунна система виробляє клітини, що атакують власні тканини, сприймаючи їх як чужорідні. Причини до кінця не з’ясовані, але виділяють фактори ризику:
- стреси;
- переохолодження;
- інфекції;
- генетичні збої;
- вірусні інфекції.
На замітку!
Артрит діагностують як у дорослих, так і в дітей. На відміну від артрозу, він часто вражає множинні суглоби й не обмежується однією ділянкою.
Симптоматика
Хвороба може початися раптово з підвищення температури й болю в тазовій ділянці. Лихоманка буває помірною або піднімається до 39–40 °C.
Вранці рухи в суглобі сильно обмежені, і без ліків болі не вщухають. Під терапією захворювання протікає з періодами загострень та ремісій.
Діагноз
На відміну від артрозу артрит частіше виявляється за допомогою аналізів крові: підвищення С-реактивного білка, ШОЕ та лейкоцитозу. Ревматоїдний фактор може бути як позитивним, так і негативним.
На рентгені зміни на ранніх стадіях артриту зазвичай непомітні. Видимі структурні зміни з’являються при тривалому перебігу хвороби, причому перш за все зазнають змін дрібні суглоби.
Методи лікування
Терапію проводять за встановленими міжнародними протоколами, використовуючи базисні препарати. Основні групи ліків:
- НПЗЗ;
- протиревматичні засоби;
- гормони;
- цитостатики.
Лікування починають з нестероїдних препаратів, а при потребі переходять до сильніших системних засобів.
На замітку!
Операцію на тазостегнових суглобах при артриті виконують лише в крайніх випадках — при значній деформації суглоба та обмеженні рухливості. Хірургічне втручання може включати часткове або повне протезування.
Дисплазія кульшового суглоба
Належить до спадкових порушень розвитку кісткової системи. Характеризується невідповідністю розмірів головки стегна та кульшової западини. Дисплазія може стати причиною вивиху стегна, остеохондрозу та коксартрозу.
Прояви
Симптоми дисплазії мають загальний і механічний характер: пацієнти відчувають нестабільність у ділянці тазового зчленування та хрускіт під час руху.
На початкових стадіях спостерігаються предвивихи без явного зміщення. У другій та третій стадії відбуваються підвивихи та вивихи із зміщенням головки стегна відносно западини. Це супроводжується болем, набряком та припухлістю в зоні суглоба.
На замітку!
Дисплазію частіше виявляють у дитинстві. Серед причин — внутрішньоутробні порушення, генетичні аномалії та проблеми з харчуванням суглоба через великоплідну або малорухому плід. У дорослих діагноз ставлять при відсутності своєчасного лікування в дитячому віці.
Лікування
Консервативні методи ефективні лише на першій стадії, коли немає зміщення суглобових поверхонь. Для зняття болю й запалення застосовують анальгетики, ін’єкції НПЗЗ та судинорозширювальні засоби.
При запущеній дисплазії показане хірургічне лікування двома способами: або реконструюють лише кульшову западину під головку стегна, або виконують повну заміну суглоба. Після операції потрібен тривалий період реабілітації.
Для профілактики зміщень корисні плавання і ЛФК. У періоди ремісії призначають масаж, мануальну терапію та фізіолікування.
Діагностика
Дисплазію виявляють за допомогою рентгенографії, КТ та МРТ. При вивихах діагноз часто встановлюють на основі зовнішнього огляду.
Тендиніт
Це гостре запалення сухожильної області. Проявляється сильним болем у зоні тазостегнових суглобів під час руху. Тендиніт виникає внаслідок неінфекційного або бактеріального запалення. При хворобі часто відчувається хрускіт під час вставання.
На замітку!
Патологія частіше розвивається у літніх людей через зниження еластичності сухожиль та у спортсменів через великі навантаження на зв’язки й м’язи.
Методи лікування
При тендиніті важливо знерухомити суглоб і сухожилля. Для цього застосовують гіпсові пов’язки, шини, милиці та бандажі. Для зняття болю призначають магнітотерапію, ультразвук, електрофорез та озокеритові аплікації.
Медикаментозне лікування включає нестероїдні протизапальні засоби, гормони та антибіотики, які вводять внутрішньом’язово або безпосередньо в ділянку запалення сухожилля.
Хірургічне лікування кульшових суглобів проводять при тендиніті, ускладненому дегенеративними змінами тканин сухожилля та порушенням кровопостачання. Під час операції видаляють уражені ділянки. Реабілітація триває до 3 місяців, а навантаження протипоказані до шести місяців.
Бурсит і синовіт
Це запальні ураження навколосуглобових сумок і синовіальної оболонки. Хвороби супроводжуються гострим болем у ділянці кульшового суглоба. Запалення виникає при проникненні бактерій у бурсу або синовіальну порожнину під час травми чи при інфекційних захворюваннях. Лікуються вони легше, ніж дегенеративні порушення, але частіше дають ускладнення.
Симптоматика
Бурсити та синовіти тазової ділянки проявляються болем, що може поширюватися по всій нижній кінцівці. Початок гострий з типовими ознаками запалення та підвищенням температури в зоні вогнища.
У навколосуглобовій зоні або в синовіальній сумці накопичується патологічний випіт, іноді гнійний. Зовні видно збільшення розміру суглоба та почервоніння шкіри над запаленням.
Постановка діагнозу
Перед початком лікування бурситу або синовіту проводять аналізи крові з визначенням ШОЕ та кількості лейкоцитів. Також роблять рентгенографію або КТ. На знімках можна виявити потовщення синовіальних стінок і наявність патологічної рідини в місці прикріплення сухожилля до тазу.
Терапія
При гнійних синовітах і бурситах виконують розтин вогнища з подальшим введенням антибіотиків у порожнину. Після операції ранy дренують і промивають антисептиками. При негнійних запаленнях лікування включає курс протизапальних препаратів, гормонів і вітамінів. У важких випадках показане видалення синовіальної сумки.
Важливо!
Гнійні запалення суглобів потребують негайного лікування. Зволікання може призвести до сепсису з потраплянням гною в кров’яне русло.
Некроз голівки стегна
Причина захворювання — порушення харчування та кровопостачання головки стегна. Через це кісткові клітини відмирають, процес прогресує на весь тазостегновий суглоб і порушується функція нижньої кінцівки.
На замітку!
Некроз може виникнути без очевидної причини або бути наслідком прийому деяких медикаментів чи зловживання алкоголем. У рідкісних випадках його провокують променева терапія або лікування гормонами.
Ознаки
Асептичний некроз часто розвивається швидко, іноді на тлі загального доброго здоров’я. З’являється сильний біль у стегні, що іррадіює в пах і поперек. Напад триває кілька днів, затем слабшає, але з часом повторюється. Потім виникають зовнішні зміни — атрофія м’язів і кульгавість. Діагноз підтверджують за допомогою рентгенівського знімка.
Терапія
Безопераційне лікування можливе лише на ранніх стадіях некрозу. Консервативна терапія включає засоби для покращення живлення та відновлення хрящів, знеболювальні та розсмоктуючі препарати. Хороший ефект дають вітамінні комплекси і масаж.
При значному ураженні суглоб замінюють ендопротезом. Після операції повне відновлення рухливості буває рідко, але пацієнт зазвичай зберігає здатність пересуватися й обслуговувати себе.
Висновок
Хвороби кульшових суглобів піддаються лікуванню і вимагають своєчасної діагностики та дотримання лікарських рекомендацій. Сучасні методики дозволяють досягти тривалої ремісії, а в ряді випадків — повного одужання від окремих патологій.
