Запалення виникає не лише в самому колінному суглобі, а й у навколишніх м’яких тканинах. Розвиток такого процесу називають периартритом. Це серйозна патологія, яка турбує людей і часто знижує їхню працездатність. Сучасні методи лікування дозволяють успішно боротися з недугою без операції, але лише за умови своєчасної діагностики. Періартрит колінного суглоба в МКБ-10 виділено як окреме захворювання і має код М77.
На замітку!
Періартрит — це запалення тканин, які оточують колінний суглоб. Сюди входять суглобова капсула, сухожилля, м’язи та зв’язки. Періартрит коліна — розповсюджена патологія, що частіше виявляється у жінок віком близько 40–45 років.
Причини
Головною причиною періартриту вважають дегенеративні зміни та зношування м’яких тканин. Існує також ряд провокуючих факторів, за наявності яких розвивається хвороба. До них належать:
- травми колін;
- переохолодження;
- часті стресові ситуації;
- підвищені фізичні навантаження;
- малоактивний (сидячий) спосіб життя;
- ожиріння;
- захворювання опорно-рухового апарату;
- порушення обміну речовин;
- дисбаланс гормонів;
- серцеві захворювання;
- порушення функцій ендокринної системи.
Також захворювання може розвинутися після операцій на зв’язковому апараті.
Форми і види
Залежно від перебігу процесу виділяють гостру та хронічну форми. При гострому перебігу симптоми виражені сильніше. Хронічна форма розвивається повільно й має затяжний характер.
Крім того, існує первинна та вторинна форма. Первинна виникає самостійно, тоді як вторинна є ускладненням іншого захворювання або його проявом.
Клінічна картина
На ранніх стадіях періартрит майже не дає про себе знати, що ускладнює діагностику. Зміни виявляються за допомогою спеціальних досліджень. Вираженість симптомів залежить від форми хвороби та ступеня її запущеності.
Основні симптоми періартриту колінного суглоба:
- Біль. Для періартриту характерний ниючий біль локального характеру — у тих ділянках коліна, де є запалення. При пальпації болючість посилюється. Біль може турбувати і в спокої, і при зміні положення ноги, часто виникає на початку руху. Якщо вона слабка, з часом може зменшитися. Разом із больовим синдромом з’являється напруга м’язів, що підсилюється при русі.
- Набряк внутрішньої частини коліна. З’являється на пізніх стадіях із посиленням болю.
- Підвищення температури. Зазвичай досягає близько 37,5 °C, але може підвищуватися й до гарячкового стану.
- Загальне відчуття слабкості.
- Хромота.
- Обмеження рухів у суглобі. Свідчить про важкий перебіг процесу.
Важливо!
Тривалий перебіг хронічного періартриту може призвести до атрофії м’язів і втрати рухових функцій. У таких випадках людина може стати інвалідом.
Багато з цих проявів спостерігаються й при інших хворобах, тому важливо звернутися до лікаря для встановлення точного діагнозу та призначення лікування.
Діагностика
Коли з’являються перші ознаки, лікар на підставі огляду та анамнезу ставить попередній діагноз. Щоб його підтвердити й визначити тактику лікування, виконують такі дослідження:
- загальний аналіз крові (може бути підвищення лейкоцитів і ШОЕ);
- УЗД;
- рентгенографія (дозволяє виявити травми й дефекти);
- КТ;
- МРТ;
- аналіз внутрішньосуглобової рідини.
Ці методи допомагають уточнити діагноз.
Методи лікування
Лікування періартриту коліна слід починати якомога раніше, до поширення запалення на сам суглоб. Зазвичай терапія консервативна і включає медикаменти, фізіотерапію та ЛФК. У період загострення коліно слід іммобілізувати за допомогою бандажа. У запущених випадках показане оперативне втручання для видалення спайок, контрактур і кальцифікатів, що обмежують рухи суглоба.
Для лікування періартриту колінного суглоба застосовують такі групи препаратів:
- Нестероїдні протизапальні засоби — вони зменшують запалення і біль. Часто призначають Ортофен, Ібупрофен, Диклофенак. Приймати їх слід лише за рекомендацією лікаря через можливі побічні ефекти.
- Глюкокортикоїди — Преднізолон, Гідрокортизон. Використовують при відсутності ефекту від НПЗП. Можуть застосовуватися у вигляді таблеток або ін’єкцій у зону ураження. Призначаються короткотривало і під контролем лікаря.
- Засоби для зовнішнього застосування — Фастум гель, Капсикам, Долобене. Місцево впливають на уражену ділянку, зменшуючи біль і набряк.
Паралельно з медикаментозною терапією широко застосовують фізіопроцедури. Найефективніші серед них:
- електрофорез;
- магнітотерапія;
- інфрачервона терапія;
- рефлексотерапія.
Також лікар призначає курс лікувальної фізкультури. Навантаження потрібно нарощувати поступово. Перші вправи мають бути простими і тривати не більше 12 хвилин. Комплекс складається індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням особливостей його стану.
Засоби народної медицини
Як доповнення до основного лікування можуть допомогти народні рецепти у вигляді компресів. Використовувати їх дозволено лише після погодження з лікарем.
На замітку!
Популярним є компрес із капустяного листка, змащеного медом. Лист фіксують бинтом або тканиною на хворому коліні і залишають на ніч.
При хронічному періартриті добре знімають біль компреси з листя буркуну, алтеї та ромашки. Алтеї беруть у двічі меншій кількості, ніж інші складники. Суміш розводять малою кількістю води і прикладають до коліна у вигляді компресу.
Бджолиний мед — корисний засіб при багатьох хворобах. При періартриті його застосовують у вигляді компресів або вживають всередину.
Можливі ускладнення
Серед ускладнень — атрофія м’язів і ураження колінних структур при запущеному процесі. Це призводить до втрати можливості рухати ногою, що може спричинити інвалідність.
Прогноз
Рання діагностика та адекватне лікування забезпечують сприятливий результат. Перші поліпшення помітні вже через два тижні від початку терапії. Тривалість лікування залежить від тяжкості процесу. Проте при правильно підібраній терапії можна відновити повну рухову функцію пацієнта.
Профілактика
Щоб уникнути періартриту, слід заздалегідь займатися профілактикою та лікуванням хвороб опорно-рухового апарату. Важливо вчасно лікувати артрити, оптимізувати навантаження на коліна та уникати травм. Щоб не допустити ускладнень, при перших симптомах слід звертатися до лікаря.
