Деформація стопи з підошвою, що залишається зігнутою, іменується кінською стопою. Це викривлення може мати різний ступінь вираженості. На початкових стадіях ще збережена рухливість у суглобах ступні, але з прогресуванням патології вони поступово знерухомлюються. Лікування довге і складне і не завжди завершується одужанням.
Особливості недуги
Якщо спостерігати людину під час ходи, відразу помітно, чи є у неї кінська стопа. Така хода має свої особливості. Для здійснення кроку людина високого піднімає ногу, згинаючи її в коліні, і випрямляє її вперед, одночасно направляючи носок униз. Це нагадує рухи коня і є типовим симптомом захворювання.
На знімку кінської стопи нога виглядає так, ніби людина хоче стати на носки. Передній вигин ступні занадто помітний.
Важливо!
При легкій формі пацієнт може витягнути носок і утримувати стопу в цьому положенні в розслабленому стані. При важкому ступені ступня постійно перебуває в витягнутому положенні, що значно ускладнює ходьбу, а гомілковостопний суглоб втрачає рухливість.
Чому з’являється
Хоча синдром кінської стопи інколи зустрічається у немовлят як вроджена аномалія, це відбувається рідко. Причиною служить порушення формування кістково-м’язової системи під час внутрішньоутробного розвитку. Набута форма захворювання зустрічається значно частіше.
Причин виникнення кінської стопи досить багато.
- Параліч передніх м’язів гомілки. Це може статися при ураженні нерва в поперековій ділянці, що проходить уздовж ноги, або при ураженні малої гомілкової частини нерва. Також подібне трапляється при поліомієліті. Унаслідок цього формується відвисла стопа.
- Спастичні зміни стопи виникають при дитячому церебральному паралічі або при травмі головного мозку, що супроводжується підвищенням тонусу литкових м’язів.
- Травми м’язових волокон передньої області гомілки та сухожиль, що там проходять.
- Запальні процеси у м’яких тканинах.
- Неправильне зрощення кісток гомілки або гомілковостопного суглоба після перелому.
- Остеомієліт.
- Неправильно накладений гіпс.
- Вкорочення однієї кінцівки, коли її стопа прагне компенсувати різницю, наближаючись до розміру іншої ноги.
- Невигідна спадковість.
- Ендокринні захворювання.
Як відбувається формування
Порушення рівноваги між м’язами, що відводять і приводять стопу, викликає її викривлення. Якщо це тривалий час не усувається, у суглобах формуються контрактури, а підошовні зв’язки й м’язи стають вкороченими і ущільненими. Таким чином патологічна форма фіксується, і лікування ускладнюється.
Прояви хвороби
Синдром кінської стопи розвивається поступово і на початку, окрім втому ніг при ході, пацієнти зазвичай нічого не відчувають. Згодом з’являються нові симптоми:
- Підошва стопи вигинається догори, викривлення стають помітні, і людина не може носити звичне взуття, оскільки стопа не вміщується в нього. На ступнях утворюються натоптиші.
- Під час ходьби виникає біль у гомілковостопних суглобах і самій стопі.
- Рухливість зменшується.
- Стопа втрачає чутливість або піддається спазму.
- Пацієнт під час ходи задирає коліна, щоб уникнути зачіпання пальцями підлоги.
- Разом із кінською стопою часто з’являються порушення в хребті та колінних суглобах.
Способи постановки діагнозу
Спочатку фахівець оглядає ногу й оцінює ступінь викривлення. Перевіряють стан м’язів. Далі призначаються додаткові дослідження: рентгенографія, ультразвукове та магніторезонансне обстеження та інші методи, а також консультації суміжних спеціалістів — наприклад, невролога чи ендокринолога. Це робиться для підтвердження або виключення супутніх серйозних захворювань, які часто супроводжують кінську стопу.
Лікування
Виправити деформовану кінську стопу складно. Важливо звертатися по допомогу при перших підозрах. Якщо пацієнт звертається до подіатра або ортопеда на ранній стадії, є шанс уникнути операції.
Медикаментозне лікування
Мета такої терапії — зменшити запалення у суглобах і м’язах та знизити підвищену збудливість нервових закінчень, через що міоцити утримуються в напрузі. Застосовуються вітаміни групи В, нестероїдні протизапальні препарати, засоби, що коригують обмінні процеси (Актовегін, Церебролізин), та судинні препарати (Трентал, Кавінтон).
Фізіотерапевтичні процедури
Сюди входять вправи лікувальної фізкультури: поперемінні згинання та розгинання стоп, обертання, різні рухи пальцями, заняття на велотренажері, стрибки тощо. Регулярні вправи можуть частково, а іноді й повністю відновити рухливість стопи.
На замітку!
У цю групу також входить масаж. Його виконують для ступень або обох ніг за необхідності.
Із фізіотерапевтичних методів пацієнтам часто призначають магнітотерапію та теплі ванни, а за показаннями — й інші процедури, спрямовані на усунення запалення і покращення кровообігу.
Використання ортопедичних способів корекції
Суть цього підходу — щоденне носіння спеціальних супінаторів, устілок або накладок та застосування ортопедичного взуття, виготовленого індивідуально.
Важливо!
Лікування кінської стопи у дітей може бути успішним при застосуванні методики Понсети. Вона полягає в послідовному накладанні гіпсових пов’язок, що змінюються за індивідуальною схемою через певні проміжки часу. Це дозволяє досягти дуже добрих результатів у короткі строки.
Народні рецепти
Народні засоби можуть допомогти зменшити біль або запалення. Проте вони несуть ризик: відчувши полегшення після ванн чи компресів, пацієнт може відкладати візит до лікаря і погіршити стан. Якщо ж застосовувати їх у комплексі та після узгодження з лікарем, вони можуть бути корисними.
- Трав’яні ванночки для розслаблення стопи і поліпшення кровопостачання готують із розведених відварів ромашки та череди. Тривалість процедури — близько 15 хвилин.
- Компреси з полину добре знімають біль: листя обшпарюють окропом і в теплому вигляді прикладають до ступні на ніч.
- Полегшити больові відчуття при кінській стопі допоможе йодова сітка, яку наносять щоденно на уражені ділянки.
Лікування хірургічним способом
Якщо консервативні методи не дають ефекту, розглядають операцію. Хірургічне втручання болісне, потребує тривалої реабілітації і не гарантує повного одужання. Саме тому важливо не допускати прогресування захворювання і вчасно звертатися до лікаря.
Можливі два види операцій: подовження ахіллового сухожилля або перенесення сухожиль із задньої частини стопи на передню поверхню. Обидві операції виконують під внутрішньокістковим знеболенням, після чого на ногу накладають гіпс щонайменше на 30 днів. Іноді втручання доводиться повторювати, оскільки не завжди вдається досягти ідеальної корекції з першого разу. Період відновлення включає заходи консервативного лікування, а фізичні вправи рекомендується виконувати все життя.
